КУРСОВА РОБОТА
За темою:
Газета “Сільські вісті” як об’єкт висвітлення проблеми сільського господарства України
ЗМІСТ
Вступ
1. Загальна характеристика газети “Сільські вісті”
1.1 Загальні відомості про видання
1.2 Історія видання
1.3 Діяльність газети протягом 2003–2006 років
2. Проблематика сільського господарства України на сторінках газети “Сільські вісті”
Висновки
Додатки
Список використаної літератури
Вступ
Тема курсової роботи – газета “Сільські вісті” як об’єкт висвітлення проблеми сільського господарства України.
Мета роботи – проаналізувати проблематику сільського господарства України у матеріалах газети “Сільські вісті”.
Завданнями курсової роботи є:
- охарактеризувати видання “Сільські вісті” і визначити його основні риси, описати історію та діяльність газети в роки політичних змін у країні;
- дослідити проблематику сільського господарства України через її відображення в матеріалах газети, дати чіткий аналіз проблемам, навести конкретні приклади, користуючись використаними джерелами;
- зробити відповідні висновки.
Джерелом інформації для курсової роботи слугує періодичне видання “Сільські вісті”, а також наукова література та тематичні ресурси глобальної мережі Інтернет.
Розділ 1. Загальна характеристика газети “Сільські вісті”
1.1. Загальні відомості про видання
Газета “Сільські вісті” – загальнополітичне видання, газета захисту інтересів селян. Засновником та видавцем її являється приватне підприємство “Сільські вісті”. Газета була заснована в березні 1920 року. Періодичність виходу – тричі на тиждень (вівторок, четвер, п¢ятниця). Друкується видання на комбінаті друку “Преса України”. Тираж на 2005 рік – 528244 прим. (див. дод. 1).
Головний редактор газети “Сільські вісті” – Василь Дмитрович Грузін. До редакційної ради входять:
І.В. Сподаренко – голова ради, народний депутат України,
Ю.В. Луценко – міністр внутрішніх справ України,
Б.І. Олійник – голова Українського фонду культури, академік НАН України,
М.М. Рудьковський – народний депутат України,
К.М. Ситник – академік НАН України.
Членами редакційної колегії є: В.Д. Грузін, В.В. Біленко – заступник головного редактора, Б.М. Поліщук, С.М. Скоробагатько, І.В. Сподаренко, Н.П. Цюпа, П.В. Лотоцька, О.В. Черевко, В.К. Ясиновський.
Свідоцтво про реєстрацію друкованого засобу масової інформації: КВ № 2123 від 27 серпня 1996 року.
В питаннях тематики інформації газета є консервативною, більшість рубрик традиційні. На її полосах розміщують такі основні матеріали:
На першій полосі друкуються рубрики новин “За рубежем” та “З повідомлень інформагентств”. Аналітична інформація представлена рубриками “У Верховній Раді”, “Події”, “Міжнародне співробітництво”. Періодично друкуються звернення керівників держави до громадян, уривки з промов тощо.
Статті під заголовками “Герой України” та “Слава України” присвячені людям, які зробили значний внесок в історію Батьківщини.
На другій сторінці чотири рази на місяць публікуються листи читачів, відповіді працівників державних служб на запитання дописувачів, прохання про допомогу у рубриці “Наша пошта”.
Третя сторінка віддана під комерційну рекламу сільськогосподарського спрямування.
Четверту полосу займають розважальні та тематичні рубрики: “Весела світлиця”, дитяча сторінка “Соняшник”, збірки порад “Добрий господар”, “Пост здоров¢я”, сторінка для жінок “Вербиченька”, літературно-мистецькі “Криниця” та “Літа молодії. Думай – дерзай – твори”.
Суботні випуски мають додаткову полосу телевізійної програми.
Газета “Сільські вісті” спрямована на окрему частину загальної аудиторії друкованих засобів масової інформації – жителів сільської місцевості, і має достатню кількість тематичної інформації, потрібної цій аудиторії.
1.2 Історія видання
Газеті “Сільські вісті” передувало кілька видань сільськогосподарського спрямування. Першими були “Колгоспник України” та “Тваринництво України”, засновані у 1939 році. Обидві не випускалися під час Другої світової війни та відновили діяльність у 1944 році перша та у 1946 – друга. У 1945 році друкувалася газета “Радянський селянин”. Проіснували вони до 1949 року. Замість них у цьому році розпочався випуск газети “Колгоспне село”.
З середини 1960-их років в Україні була також масово поширена російська централізована газета “Сельская жизнь”, заснована у 1918 році у Москві, а потім одночасно у Києві, Харкові, Сімферополі та Львові. Наклад разом складав майже один мільйон примірників російською та українською мовою. Причому українські селяни отримували більшу кількість російськомовних примірників.
Сучасну специфіку газеті “Сільські вісті” створив її колишній головний редактор Іван Васильович Сподаренко. Він окреслив своє бачення видання, “яке має по-справжньому зацікавити сільського читача – і голову, і бригадира, і доярку, і механізатора, і матір, і свекруху, і невістку, і навіть дитину...”
Були створені нові рубрики, які збереглися до цих часів. Тираж видання у Радянському Союзі складав більше мільйона примірників. До сьогодні газета користується попитом та повагою у своєї аудиторії.
1.3. Діяльність газети протягом 2003 – 2006 років
Зі своїми відверто антисемістськими поглядами газета «Сільські вісті» постала у центрі конфлікту з Міжнародним антифашистським комітетом, що ознаменувався судовими справами 2003 року. Журналіст Валерій Варавка у 2004 році з цього приводу опублікував на інтернет-сайті “Партактив” статтю. Вона містила спробу відповісти на питання, яке в Україні задавалося багатьма: для чого соціалістам та їх лідеру Олександру Морозу знадобилося розігрувати антисемітську карту в історії з публікаціями професора Яременка у газеті “Сільські вісті”, котрі рішенням Шевченківського райсуду в Києві були визнані як розпалюючі міжнаціональну ворожнечу. Ця тема вийшла далеко за кордони простого конфлікту між Міжнародним антифашистським комітетом, що ініціював позов до суду, та газетою “Сільські вісті”. Все більшій кількості людей було зрозуміло, що Мороз використовував цю тему для передвиборчих спекуляцій. Деякі виписки зі статті Варавки:
“Соціалістичний Інтернаціонал, членом якого стала Соцпартія Олександра Мороза, завжди пишався національною та конфесіальною толерантністю своїх членів. Але, схоже, що з приходом туди українських соціалістів ситуація може змінитися. В Україні ні для кого не є секретом, що формально незалежна газета “Сільські вісті”, що називає себе “газетою захисту інтересів селян”, насправді вірою та правдою дбає про інтереси соціалістів. Важко знайти номер, в якому не було б славлень Олександру Морозу та його партії. Нерідко головний соціаліст виступає в ній особисто. Для нас цікаво, про що пише неформальний орган соцпартії у перервах між виступами на його полосах Олександра Мороза.
Дуже цікавий матеріал опубліковано в ній 30 вересня 2003 року, тобто у річницю трагічних подій в Бабиному Яру. У статті професора Василя Яременка “Євреї в Україні: реальність без міфів” цілком в дусі останніх досліджень відомого своїм антисемітизмом 90-річного Олександра Солженіцина в Росії стверджується, що “як і в минулих століттях, єврейство сьогодні прагне панувати, і вже панує над українським народом та збагачується за його рахунок”.
Автор щедро цитує листи “свідомих” українців, котрі пишуть про “зухвалі єврейські морди на телебаченні” та про те, що “розфарбований та оплаканий ними голокост у порівнянні з українською трагедією дуже блідий”. А дехто Анатолій Миненко з Броварів питає у сіяча “мудрого доброго, вічного”: як, мовляв, так вийшло, що ніхто серед народних депутатів-українців не повідомив, що “останні 12 років Україною правлять жиди?”. І додає до сказаного: “Так, жиди, або євреї – це ті, котрі розбудовують свою батьківщину – Ізраїль”.
Зрозуміло, що публікації такого плану, тим більше, в рідних для соцпартії Олександра Мороза газетах, не можуть не турбувати широкі кола української громадськості. Вони і турбують. Так, Міжнародний антифашистський комітет подав до Шевченківського районного суду столиці та в Генпрокуратуру заяву про закриття газети “Сільські вісті”. Голова комітету Олександр Шлаєн тоді зазначив, що цей “матеріал переповнив чашу терпіння”. Як він вважав, “публікація в газеті “Сільські вісті” брехлива від першого до останнього рядка. Статтю можна порівняти з тим, що публікувалося в геббельсівській “Фелькішер беобахтер” в фашистській Германії... І все це не можна розцінювати інакше, як відкрите розпалювання міжнаціональних конфліктів”.
В день початку розгляду справи соціалісти влаштували власний шабаш біля будівлі суду. Зібрані ними пікетувальники зустрічали суддів та представників громадськості з погрозами та закликами “не йти на поводу світового сіонізму”.
Суд, в кінці кінців, газету закрив. Однак неквапливість вітчизняного правосуддя і потік апеляцій з боку редакції та соціалістів зробили свою справу: газета продовжує виходити. Більш того, вона продовжує займатися вигадками щодо того, що суддя Людмила Охримчук начебто отримала від Вадима Рабиновича безпосередньо у своєму робочому кабінеті 30 тис. доларів. Самого Рабиновича газета іронічно іменує “президентом всіх українських євреїв”. Тільки два цих моменти – використання неперевірених і явно невідповідаючих дійсності даних та образа словом – вже претендують на збудження нового позову проти газети. Тим часом газетярі почувають себе настільки вільно, що заявили про зниження підписної ціни на видання. Як раз до початку виборчої кампанії!
З таким розвитком подій пішов з життя Олександр Шлаєр.
На цьому конфлікти не вичерпались. Народний депутат України О. Фельдман у жовтні 2005 року подав позов до суду про захист честі та достоїнства у відношенні до газети “Сільські вісті”. Про це заявив Фельдман на прес-конференції в агентстві УНІАН.
“Коли на сторінках газети роздмухуються міжнаціональні конфлікти, а на міських вулицях б’ють представників іншої раси, віри чи національності – це не проблема євреїв, кавказців чи афроамериканців. Це наша спільна проблема.” – наголошував Фельдман. Предметом позовної заяви являлася абсолютно неприкрита та систематична пропаганда на сторінах “Сільських вістей” матеріалів ксенофобського та антисемістського змісту, які не тільки ображали честь та достоїнство представників національно-етнічних общин в Україні, але й шкодили міжнародній репутації держави.
Важлим етапом для усіх ЗМІ, в тому числі і для “Сільських вістей” стала так звана “помаранчева революція” 2004 року. Про це у грудні 2004 року написав Евген Букет у статті “Сторінками революційного самвидаву” на порталі Kipiani.Org: “Третій тиждень помаранчевої революції. Окрім наметового містечка в центрі Києва, надзвичайної моди на помаранчеві речі, фольклорного вибуху, вона народила ще й силу-силенну усілякого друкованого продукту, який безкоштовно розповсюджувався серед учасників страйку. А почалося все, пам’ятаю, зі спецвипуску газети “Експрес”, яка величезними літерами повідомляла з першої сторінки про початок Всеукраїнського страйку. Вже за кілька днів до неї долучилися “Сільські вісті”, “Слово Просвіти”, “Хрещатик”, “Високий замок”, “Україна молода”, бюлетень “Так!” та інші, засвітився помаранчевим кольором і знайомий багатьом поколінням киян “Вечірній Київ…”.
На річницю помаранчевої революції прихильність до неї ЗМІ різко змінилася. 24 листопада 2005 року в № 137 (17815) газети захисту інтересів селян України вміщено інформаційно-аналітичний огляд “Майдан – живе”. Автор Сергій Скоробагатько, розглядаючи плюси та мінуси наслідків Помаранчевої революції, відзначає: багато хто в Україні досі ставиться до неї негативно. Тож констатує: “Ще тижнів зо два тому з’явилися пропозиції відтепер святкувати перемогу Помаранчевої революції щороку – як День Свободи. Та чи ж усі громадяни України згодні з таким визначенням і таким святкуванням? Он і нині навіть у Києві 22 листопада мали місце протестні акції. А в Донецьку, Луганську, ряді інших міст відбувалися мітинги під гаслом “Рік Майдану – рік обману”. У Харкові прихильники СДПУ(о) влаштували шоу під назвою “Хто більше локшини на вухах нам навішав” – кидали макаронні вироби у відра з іменами деяких політиків. У Сімферополі взагалі демонстративно витирали ноги помаранчевими прапорами... На думку оглядача, нинішній владі слід негайно розпочати виправлення помилок, частіше звітувати перед народом за свої дії, зрештою припинити перетягування владного каната, бо дедалі частіше Помаранчеву революцію іменують “революцією ілюзій”. Адже, принагідно нагадує автор, Президент іще тоді сказав: люди зрозуміли, що владу можна перемогти...”
Загалом, за період 2003 – 2006 років під час судових справ навколо видання та змін у державній владі газета “Сільські вісті” не змінювала своєї традиційної мови та тематики, залишаючись в першу чергу газетою для селян.
Розділ 2. Проблематика сільського господарства України на сторінках газети “Сільські вісті”
Україна зараз стоїть на шляху розбудови. У зв’язку з цим у різних галузях, зокрема, у сільському господарстві, виникає та існує багато проблем. Газета “Сільські вісті” своїми матеріалами намагається торкнутися їх як на державному рівні, так і на прикладі людських доль жителів села. Саме тому видання користується повагою та попитом серед мешканців сільської місцевості.
2006 рік для охарактеризувався такими ключовими проблемними питаннями для села: урожай року, проблема подорожчання енергетичних ресурсів, проблема зростання сільського безробіття. Вони були висвітлені та проаналізов