Міністерство аграрної політики ТА ПРОДОВОЛЬСТВА

України

Дніпропетровський державний аграрний університет

Інститут біотехнології та здоров’я тварин

Факультет ветеринарної медицини

Кафедра клінічної діагностики та внутрішніх хвороб тварин

КУРСОВА РОБОТА

з клінічної діагностики

«Діагностика захворювання коней із синдромом колік»

Студентка ІІІ курсу групи ВМ-1а-08

Гудович Л.М.

Дніпропетровськ -2011р.

Зміст

1. Попередні дані про тварину

1.1 Реєстрація

1.2. Анамнез

2. Власне клінічне дослідження тварини

2.1 Дослідження загального стану

2.2 Дослідження окремих органів і систем

2.2.1 Серцево-судинна система

2.2.2 Дихальна система

2.2.3 Травна система

2.2.4 Сечова система

2.2.5 Нервова система

2.2.6 Кровоносна система і кров

Висновок

Список використаної літератури

Додатки

Вступ

Клінічна діагностика – наука про методи клінічних та лабораторних досліджень тварин, а також про етапи розпізнання хвороби та оцінку стану хворої тварини з метою планування та проведення лікувально-профілактичних заходів.

Клінічну діагностику називають пропедевтичною наукою, так як вона являє собою ввідний курс, тобто дає лише попередні відомості, спираючись на які можливо поглиблено вивчати інші дисципліни клінічного профілю. Без глибокого знання методів клінічної діагностики внутрішніх незаразних, інфекційних, інвазійних хвороб тварин неможлива професійна діяльність ветеринарного лікаря. Значення клінічної діагностики полягає не лише у навчанні студента методам та прийомам досліджень тварин, але і у формуванні клінічного мислення. [3]

Нова технологія ведення тваринництва вимагає від ветеринарного лікаря глибоких знань з клінічної діагностики, вміння аналізувати результати фізичних, інструментальних і лабораторних досліджень і на цій основі робити висновок про стан здоров’я тварини.

Старовинний вислів «Хто добре розпізнає – добре лікує» не втратив свого значення і у наші дні.[9]

Підходячи до діагностики синдрому колік у коней слід звернути увагу на те, що являють собою коліки, причини їх виникнення, тобто етіологію, та поведінку характерну для коня при коліках.

Зазначу, що основною причиною падежу коней є захворювання шлунково-кишкового тракту з явищами колік. Проте слід пам’ятати, що коліки – це больовий синдром, а не діагноз. [6]

Коліка – це об’єднана назва симптомів при захворюваннях травного каналу. Біль викликається розтягненням перитонеальних мембран, що вкривають органи, а також розтягненням мускулатури стінок кишечника.

Кінь з гострим черевним болем не знаходить собі місця, часто дивиться на свій живіт. Характерними є спроби дістати ногою свій живіт, риття копитом землі. Також качання із боку у бік. Приймання вимушених поз: «маятникоподібне хитання», «сидячої собаки», «лежачої собаки», «єгипетського сфінкса», «астронома», «ходи півня». Іноді кінь стає збудженим і може кидатися на оточуючі предмети, і може зашкодити собі. З хронічним же болем, навпаки, кінь лежить і веде себе пригнічено. Такий біль хоч і не сильний, проте тривалий.

Кінь у коліках потіє, іноді місцями: шия, плечі, круп. Серцебиття прискорене через біль, а також через зміну балансу рідин та електролітів у крові. [2,8]

Найбільш уразливий у коней всіх категорій та призначень(робочих, спортивних, рисистих, скакових, племінних) є шлунково-кишковий тракт.

Частіше за все коліки у коней бувають через перегодування, від важкої праці одразу після годівлі, закріпу, застуди та при поїданні легкозброджуваних кормів, також коліки можуть спричинювати паразити. Не можна випускати і той факт, що використання так званого «заліза» багато у чому зумовлює порушення фізіології травлення, що через певний проміжок часу неодмінно призведе до появи колік. Зумовлюється його руйнівна дія тим що «залізо» роздроблює премоляри (які необхідні для якісної первинної обробки корму), травмує слизову оболонку рота та язик і,напевне, найголовніше стимулює виділення слини. А це призводить до активації процесів травлення тоді, коли перетравлювати нема чого. [7]

1. Попередні данні про тварину

1.1 Реєстрація тварини – Registratio animalis:

Дата: 19 квітня 2011р.

Данні про власника тварини: ________, м. _____

Данні про тварину:

· Вид: кінь

· Стать: мерин

· Вік: 5років

· Кличка: Бахтат

· Масть та прикмети: вороний з білою проточиною на лобі

· Порода: Гановерська

· Маса тіла: 500кг

1.2 Анамнез – Anamnesis

1.2.1 Анамнез про життя тварини – Anamnesis de vitae animalis.

· Захворювання тварини: тварина була клінічно здорова.

· Характер місцевості, клімат: місцевість степова, клімат м’який.

· Походження тварини: Лимаревський кінний завод, обл. Луганська, Україна.

· Умови догляду та утримання: тварина утримується переважно у приміщенні(деннику 3х3), де кожен день замінюють підстилку, денник обладнаний автопоїлкою та годівницею, є «лизунець», чистять та купають по мірі необхідності, взимку взагалі не купають. Коня використовують у спортивних цілях(виїждження та конкур). Подекуди випасають.

· Умови годівлі: овес, концентровані корма, сіно, іноді морква та свіжа трава. У раціоні присутні цукор та сушки( на час тренувань).

· Забезпеченість водою: вода у постійному доступі.

· Розпорядок дня: 5 годин ранку – годівля, о 8 починаються тренування 1-2години, о 12 годівля, відпочиває у деннику, іноді випасають до 18, потім друге тренування,о 20 - годівля, ночує у деннику.

· Проведення діагностичних досліджень та профілактичних обробок: дегельмінтизація два рази на рік, ковка раз на 2 місяці.

1.2.2 Анамнез про хворобу тварини – Anamnesis de morbid animalis.

· Коли та за яких обставин захворіла тварина: 18 квітня, ввечері тварина виявила занепокоєння яке з часом перейшло у пригнічення. У цей день тварину випасали на пасовищі.

· Чи хворіла тварина раніше: раніше тварина не хворіла.

· Ознаки захворювання та послідовність їх виникнення: 18 квітня на вечірньому тренуванні кінь поводив себе дуже нервово, відмовлявся виконувати команди вершниці, намагався дотягнутися до живота, рив землю копитами, бив кінцівками по череву. Під час вечірньої годівлі апетит був досить в’ялий. Ранкове годування кінь проігнорував, Проявляв ознаки сильного занепокоєння. Гойдався на землі.

Коли кінь піднявся було помітне здуття у ділянці черева. Акт дефекації до моменту звернення(вечір 19 квітня) – відсутній.

· Чи не має інших тварин з такими ознаками: інші тварини з такими ознаками відсутні.

· Хто лікував тварину: тварину не лікували.

· Яка допомога була надана, наслідки: тварину періодично проводили. Змін у стані не відмічено.

2. Власне клінічне дослідження тварини – Exploration propria clinicalis status praesens animalis.

2.1 Дослідження загального стану – Exploration stаtus communis

Стан на 19 квітня 2011 рік.

2.1.1 Найважливіші показники стану здоров’я тварини

Т – 37,3°с П - 54уд/хв. Д - 19 дих. рухів/хв.

2.1.2 Зовнішній вигляд тварини – габітус – Habitus animalis :

- тварина дуже занепокоєна, приймає позу «спостерігача», качається на підстилці. Стан збуджений.(мал.1)

- тварина задовільно вгодована, конституція ніжна, середнього тілоскладу, темперамент сангвіністичний. Висота у холці – 160см, довжина тіла 154 см.

2.1.3 Кон’юнктиви і видимі слизові оболонки

- кон’юнктива гіперемійована.

- слизова оболонка ротової порожнини гіперемічна, блискуча, волога, без висипів, нашарувань та порушень цілісності.

- слизова оболонка носової порожнини також дещо гіперемічна, достатньо зволожена, блискуча та гладка, без витікань, без нашарувань, висипів та травм.

2.1.4 Шерстний покрив: волосся гладке, блискуче, щільно прилягає до шкіри, в волосяних цибулинах добре, густе, на шиї та череві волосся дещо вологе, волосся чисте, алопеції відсутні, ектопаразити також відсутні.

2.1.5 Шкіра: шкіра чиста, чорного кольору, без блиску, волога у ділянці шиї та черева, немає різкого запаху, поверхня гладка. Ушкоджень, набряків, висипів, припухань не відмічено.

2.1.6 Лімфатичні вузли:

- підщелепні лімфовузли лежать у підщелепному проміжку. При пальпації (мал. 2)відмічається велика кількість невеликих вузликів(до 1 см в діаметрі) що розміщені скупченнями(пакетами) загальна площа яких біля 20 см, мають округлу форму, щільні. Температура над ними така сама як і в сусідніх ділянках. Нечутливі.

- лімфовузли колінної складки розміщені під шкірою, біля переднього краю колінної складки. При пальпації відчувається пакет розміром до 10 см. Лімфовузли щільні, рухливі, не чутливі. Поверхня шкіри така сама як на сусідніх ділянках.

2.1.7 Скелетно м’язова система:

- м’язи у тонусі, добре та симетрично розвинуті, при доторканні не відмічається підвищена чутливість, оглядом не визначається ушкоджень, наявності судом.

- скелет тварини розвинен пропорційно і відповідно породі, симетричний з обох боків, не відмічається викривлень, ушкоджень, розм’якшень або крихкості.

- суглоби нормального, відповідного конституції тварини, розміру, нормальної форми, при пальпації не відмічено зміни температури, наявності набрякань та ушкоджень, сторонні звуки відсутні, мають фізіологічну рухомість.

2.1.8 Аналіз виявлених змін: дослідивши загальний стан тварини з’ясувала що тварина виявляє ознаки сильного занепокоєння, також відмітила гіпотермію, тахікардію, тахіпное, гіперемію видимих слизових оболонок та кон’юнктиви.

2.2 Дослідження окремих органів і систем – Exploratio systematum et organorum singularium.

2.2.1 Серцево-судинна система - Systema cardio-vasculare

Серце – це порожнистий м’язовий орган складної будови, конусоподібної форми. Виділяють його основу та верхівку. Серце поділено повздовжньою перетинкою на ізольовані одна від одної праву та ліву половини, кожна з котрих включає в себе передсердя та шлуночок. Однобічний тік крові із передсердь до шлуночків, а звідти в аорту чи легеневу артерію забезпечують клапани, які знаходяться у вхідного та вихідного отворів шлуночків. Серце розміщене у середостінні, між легенями. Тісний зв’язок між серцем та легенями благо приємно впливає на серце. Основна функція серця – забезпечувати безперервний рух крові по судинах. Завдяки послідовному, двофазному ритму роботи органа кров рухається в одному напрямку. У коня серце лежить повністю в середній частині середостіння, між 3-м і 6-м ребром. Широка основа його розміщується на рівні середини 1-го ребра під 4…6-м грудними хребцями. Верхівка спрямована вентрокаудально та дещо вліво і не досягає 1см до грудної кістки і 6…8см до діафрагми. [3]

Серцево-судинну систему досліджую за таким планом:

1.Анамнез.

2. Дослідження ділянки серця.

3. Дослідження серцевого поштовху.

4. Перкусія ділянки серця.

5. Аускультація серця.

6. Дослідження кровоносних судин.

7. Функціональна діагностика стану серцево-судинної системи.

Застосувала основні методи (опитування, розпитування, огляд, спостереження, пальпація, перкусія, аускультація) і додаткові(функціональні проби).

Анамнез. Тварина показує високу працездатність. Умови життя задовільні. Моціон недостатній. Захворювань серцево-судинної системи не мала.

Огляд і пальпація ділянки серця. М’язи анконеуси у тонусі, не чутливі; ліктьові суглоби знаходяться у фізіологічному положенні, шкіра та волосяний покрив у нормі, чисті, сухі; відсутня болючість грудної стінки.

Серцевий поштовх. Виявляється зліва у 4-му МРП, на 8см нижче ЛПС – серцевий поштовх боковий. За силою він помірний, величина біля 6см. Ритмічний. Частота – 54уд/хв.

Перкусія ділянки серця. Верхня перкусійна межа знаходиться на 2см нижче ЛПС, у 4 МРП; задня перкусійна межа доходить до 6го ребра. Перкусійні звуки ділянки серця притуплені та тупі(над серцевою вирізкою легень). Болючість не виявлена.

Аускультація. Вислуховую в p.opt. клапанів: метрального( 5 МРП, 4-6см нижче ЛПС зліва) та тристулкового(4 МРП на 4-6см нижче ЛПС справа) для першого тону, та клапанів аорти(4 МРП на 2-3см нижче ЛПС зліва) і легеневої артерії (3 МРП на 6-8см нижче ЛПС справа) для другого тону(мал.3). Перший тон збігається з серцевим поштовхом. Сильний, протяжний. Другий тон коротший та вищій за перший, на кінці обривистий. Частота відповідає частоті серцевого пульсу та поштовху і дорівнює 54уд/хв., тони ритмічні, ясні, перший тон низький, другий – високий, акцентуація тонів та шуми – не виявлені.

Дослідження артерій і вен. Досліджую артеріальний пульс на a.мaxillaris – зовнішня щелепна артерія, яка проходить через криловий канал клиноподібної кістки. Частота пульсу – 54уд/хв., ритмічний, середній за величиною та середнього наповнення, артеріальної стінки тверді. Венний малюнок на голові та кінцівках тварини досить виражений(мал.4). Венний пульс досліджую на v.jugularis externa – зовнішня яремна вена, яка проходить по шиї поверхнево, під шкірою, у яремному жолобі між м’язами(мал.5). Венний пульс негативний, ундуляція відсутня.

Функціональна діагностика стану серцево-судинної системи. Застосувала пробу з апное (за Шарабріним І.Г.). Після закриття носових отворів на 40с. виявлено акцентуацію другого тону.

Аналіз виявлених змін: дослідженням серцево-судинної си