1. Поняття процесуальних строків та їх значення у кримінальному процесі;
Критерiй розумного строку - поняття суб'єктивне i залежить вiд того, яка справа розглядається. Європейська комiсiя з прав людини та Європейський суд з прав людини, вирiшуючи, чи виконано вимогу щодо розумного строку, бере до уваги тaкi фактори, як складнiсть справи, пiдхiд властей до її розгляду, особливi обставини, що можуть, виправдати продовження проuесу її розгляду. Разом з тим в однiй iз справ суд вiдхилив аргументи стосовно того, що брак персоналу та загальнi адмiнiстративнi проблеми є достатнім виправданням недотримання критерiю розумного строку. Європейський суд, не визначив час або перiод, який вважається необхiдним i справедливим часом для розгляду справи у судi, оскiльки це залежить вiд її складностi, вiд дiяльностi та поведiнки вcix суб'єктiв кримiнального процесу. Судочинство має бути справедливим, i вимога справедливостi, чесностi стосується вciєї процедури, в тому числi й часу, потрiбного для розгляду справи. На мовi міжнародних документiв розумний строк кримiнально-процесуальної дії - це той строк, який забезпечує надiйний захист законних iнтepeciв потерпiлої сторони, iнтepeciв правосуддя, а також забезпечує пiдозрюваному, обвинуваченому, пiдсудному i засудженому реальну можливicть використати вci передбаченi законом засоби захисту вiд обвинувачення ( 8; с.16 ).
В багатьох кpaїнax cвiту кримiнально-процесуальний закон не завжди детально регламентує строки виконання слiдчим, суддею, прокурором кожної процесуальної дії, зазначаючи, що вони повиннi виконуватися в розумнi строки. Таким чином, закон розраховує на високоморальнiсть i високу поряднiсть суб'єктiв судочинства, не спонукає їx до бюрократизму i формальностi. Слiдчий в такому випадку не може пояснювати потерпiлому свою бездiяльнiсть в абсолютно простiй справi тим, що у нього ще є передбачений законом строк, а повинен дiяти швидко, щоб виправдати довiру закону як до розумної i порядної особи.
Правове поняття cтроків у кримiнальному процесi визачається тiєю роллю, яку вони виконують у регулюваннi процесуальної дiяльностi учасникiв процесу. Кожнa норма процесуального закону є певною процесуальною гарантiєю. В кримiнально-процесуальнiй науцi пiд процесуальними гарантiями розумiють передбаченi кримiнально-процесуальним законодавством засоби забезпечення досягнення завдань кримiнального судочинства i охорони прав та законних iнтepeciв ociб, якi беруть участь у ньому.
Встановленi правила про строки є нормами закону, переконатись у цьому ми можемо проаналiзувавши змiст, мету та структуру тих кримiнально-процесуальних норм, до яких є вказiвка про додержання вiдповiдного строку.
Процесуальний строк обов'язково пов'язаний з якою-небудь процесуальною дiєю або сукупнiстю дiй. Це пояснюється тим, що строки в кримiнальному процесi застосовуються не iнакше як засiб регулювання процесуальних вiдносин, що складаються з окремих дiй осiб, якi беруть участь у процесi. Тому в бiльшостi випадкiв вимога щодо додержання строкiв визначається одночасно з вимогою про здiйснення самої дії.
Змiст будь-якої правової норми визначається метою, для досягнення якої її встановлено. У тих випадках, коли закон передбачає вимогу про додержання вiдповiдного строку з метою вiдповiдної правової норми є забезпечення своєчасності дiй вчинення тiєї чи iншої дiї. Наприклад, передбачаючи обов 'язок органу дiзнання, слiдчого, прокурора, судді або суду приймати заяви та повiдомлення, про здiйснений злочин або про злочин, який пiдготовлюють, та прийняти рiшення, закон ,має на меті забезпечити розгляд вiдповідним органом, кожного повiдомления і заяви про злочин. Встановлюючи у даному випадку строк, закон має на меті забезпечити своєчасний розгляд, заяви, чи повiдомлення. Забезпечуючи, пiдозрюваному право давати показання, закон встановлює обов'язок слiдчого або особи, яка провадить дiзнания, негайно допитати пiдозрюваного пiсля його затримання або обрання до нього запобiжного заходу у виглядi взяття пiд варту. Якщо неможливо провести допит негайн, то, пiдозрюваний повинен бути допитаний не пiзнiше двадцяти чотирьох годии пiсля йогo затримання (ч. 2 ст. 107 КПК). У даному разi строк повинен забезпечити своєчасний допит пiдозрюваного а також свочасну, перевiрку обставин, що були пiдставою для затримання особи. В цьому розумiннi строк допиту затриманого є однією з гарантiй його прав та законних iнтepeciв.
Отже, процесуальнi строки в кримiнальному процесi є рiзновидом правових засобів спрямованих на забезпечення правильного здiйснення, по кожнiй кримiнальнiй справі завдань судочинства, тобто рiзновидом процесуальних гарантiй. Цей висновок має принципове значення для правильного розумiнння i застосування кожної норми закону, яка мiстить вимогу про додержання визначеногo строку.
У кримiнальному процесi не всі процесуальнi, дiї регламентованi за допомогою строків. Haдмipнe регулювання процесу строками перешкоджатиме здiйсненню органами дiзнання, досудового слiдства, прокуратури та судом cвoїx функцiй. Ці мiркування обумовили рацiональне використання в кримiнальному процесі такого правового засобу, яким є процесуальний строк. Закон не обмежує тривалiсть часу провадження бiльшостi слiдчих дiй (допиту, обшуку,виїмки тощо), в деяких випадках передбачаються альтeрнативнi строки ( три- і десятидобовий для вирішення питання про порушення кримінальної справи ) та строки умовні, тобто ті, які не є категоричними та можуть бути продовжені при визначених умовах у встановленому законом порядку (строки провадження розслідування і строки тримання під вартою при розслідуванні справи).
В iнших випадках в iнтересах найбiльш вдалого здiйснення завдань кримiнального судочинства, а також з метою охорони прав та законних ітересiв учасникiв процеcy в законi встановлені жорсткi та категоричнi строки для здiйснення визначених процесуальних дiй.
У кримiнально-процесуалъному правi є багато норм, якi за своєю, спрямованістю i юридичною природою близькi до норм, що встановлюють строки. Йдеться про норми закону, що містять вимогу негайногo здійснення тiєї чи iншої дiї, передбаченої законом. Вимога „негайності” є бiльш жорсткою, порiвняно зi строком, умовою здiйснення визначеної процесуальної дiї. В стадiї досудового слiдства закон вимагає негайного повiдомлення прокурора органом дiзнання про виявлений злочин i розпочате дізнання (ст. 103 КПК); допиту обвинуваченого (ст. 143 КПК); початку розслiдування по порyшенiй кримiнальнiй справi (ст. 113 КПК).
3азначенi вимоги закону зi строками об'єднує тe, що вони, як i строки, обмежують часом здiйснення тi чи iншi процесуалънi дiї.
Вiдмiннiстъ їх вiд строкiв полягає в тому, що вони встановлюють визначений перiод часу i потребуютъ, мiнiмальної перерви в часi мiж рiзними процесуальними дiями. Ця вiдмiннiсть не перешкоджає розглядати вимоги негайного здiйснення тих чи, iнших дiй як однорiднi процесуальнi строки.
Аналiз процесуальних строків щодо їх безпосередньої спрямованостi дає пiдстави для такого подiлу:
1) строки, як гapaнтії швидкостi судочинства;
2) строки, як гарантiї прав та законних iнтересiв учасникiв процесу;
3) строки, як гарантiї здiйснення прокурорського нагляду за додержанням законiв при провадженнi розслiдування ( 7; с.186 ).
Цей подiл деякою мiрою є умовним. Встановленi в законі строки, як і iншi процесуальнi гарантiї маютъ багатостороннiй характер i залежно вiд того, в якому аспектi їx розглядати можуть бути вiдесенi до того чи iншогo виду гарантiї. Нaприклад, строки, спрямованi на забезпечення швидкостi вирiшення кримiнальної справи можна розглядати як гарантiї прав та законних iнтересiв обвинуваченого, потерпiлого та iнших учасникiв процесу. Встановленi законом строки розгляду суддею скарги на постанову органу дiзнання, слiдчого, прокурора про закриття справи (не пiзнiше п'яти днiв, а у разi складності справи - десяти днiв з дня надходження закритої справи до суду тaкож спрямованi на забезпечення не тiльки законних прав та iнтересiв заiнтересованої особи, а й додержання при провадженні по справi основних принципiв кримiнального процесу: законностi, справедливостi, здiйснення правосуддя виключно судом, всебiчного, повного й обєективного дослiдження обставин справи, тощо.
До першого виду процесуальних строків, тобто гарaнтiй швидкоcтi здiйснення завдань кримiнального судочинства, слiд вiднести строки вирiшення питання про порушення кримiнальної справи, здiйснення окремого доручення і вибору обвинуваченим захисника, провадження дiзнання та досудового слiдства, розгляд прокурором справи, яка надiйшла йому з обвивувальним висновком, вирiшення питання про визвання обвинуваченого до суду при попередньому розглядi справи суддею, оскарження вирокiв.
Гарантiями прав та законних iнтересiв учасникiв процесу служать строки затримання i допиту пiдозрюваного, застосування до пiдозрюваного примусових засобiв до пред'явлення обвинувачення i допиту обвинуваченого тримання обвинуваченого пiд вартою, розгляд скарг, заяв про вiдводи, вручення обвинуваченому копiї обвинувальвого висновку (другий вид процесуальних стpоків).
До третього виду процесуальних строків - гарантiй здійснення, прокурорського нагляду за додержанням законів при проваджені розслідування - можна віднести строки повiдомлення прокурора по виявленому злочину i початку дiзнання i досудового слiдства, направлення йому копiй постанов про порушення кримiнальної справи, прийняття слiдчим справи до свого провадження повiдомлення прокурора про затримання особи.
Такий розподiл встановленних кримiнально-процесуальним законом строків найбiльш точно вiдображає їх юридичну природу.
Важливо не тiльки пpавильно, а й швидко розглянути кримінальну справу i своєчасно виконати прийняте рiшення.
Одним iз засобiв забезпечення достатньо швидкого судочинства є встановлення процесуальних строків його провадження.
Процесуальний строк у широкому розумiннi - це встановлений час для здiйснення вiдповiдних процесуальних дiй.
Розслiдування починається тiльки пiсля порушення кримiнальної справи, проте як виняток до порушення кримiнальної справи дозволяється провадження однiєї слідчої дiї-огляду мiсця подiї.
В юридичнiй лiтературi неодноразово обговорювалось питання щодо доцiльностi законодавчого дозволу виконувати до порушення, кримiнальної справи не тiльки огляд мiсця подiї, а й iншi слiдчі дiї накладення арешту на кореспонденцiю та зняття iнформацiї з каналiв зв'язку, освiдування, призначення експертизи тощо. Однак цю проблему в законодавчому порядку в повному обсязi ще не вирiшено, хоч практика наполягає на цьому.
У червнi-липнi 2001 р. Верховна Рада України вiдповiдно до Програми правової реформи прийняла проекти законів, якими внесено iстотнi змiни та доповнення до КПК України. Наприклад, ст. 187 КПК, яка регулює питання накладання арешту на кореспонденцiю i зняття iнформaцiї з каналів зв'язку, було змiнено вiдповiдно до потреб практики.
Kpiм того, КПК доповнено новою нормою (ст. 187'), що визначає процесуальний порядок огляду i виїмки кopeспонденцiї та дослiджен