Вступ
Актуальність теми дослідження. Управління бізнесом в ринковій економіці характеризується багатьма особливостями, серед яких домінуюче значення мають фінансові ресурси, пошук джерел фінансування і оптимізації інвестиційної політики. В цих умовах обґрунтованість приймаємих управлінських рішень в значній мірі визначається якістю фінансово-економічних розрахунків щодо діяльності підприємства.
Господарський процес завжди віддзеркалюється багатьма явищами, які мають об’єктивний і суб’єктивний характер і їх вплив може проявлятися і враховуватися в управлінському процесі по різному. Окремі явища миттєво відображаються у складі майна і зобов’язань підприємства, інші можуть змінити їх лише потенційно, а деякі явища можуть ураховуватися в залежності від низки обставин, так, у практиці бухгалтерського обліку і аудиту нерідко використовуються введення критеріальних значень для окремих показників, наприклад, критичні величини відхилень звітних даних від даних, отриманих за результатами інвентаризації або аудиторської перевірки. Якщо за даними перевірки виявлено відхилення, але воно незначне, тобто менше встановленої границі, то зміни у складі активів і зобов’язань будуть відображені, проте це не вплине на прийняття управлінського рішення.
Іншими словами, формування ринкових відносин вимагає від кожного учасника підприємницької діяльності вміння вірно аналізувати економічну інформацію і приймати виважені рішення щодо інвестування своїх ресурсів в суб’єкти господарювання з метою одержання доходу. Крім того оцінювання фінансового стану підприємства становить інтерес для широкого кола суб’єктів ринку:
- підприємства, яке хоче знати неупереджену думку про свою діяльність і розробити заходи щодо її поліпшення;
- інвесторів, заінтересованих в ефективності та прийнятній ризиковості інвестування своїх коштів;
- кредиторів і постачальників, які бажають впевнитись у платоспроможності підприємства;
- партнерів по бізнесу, які прагнуть встановити з підприємством стабільні й надійні ділові відносини (постачальники, споживачі, транспортувальники, страхові компанії та ін.);
- сторонніх щодо підприємства структур (так, Державна податкова адміністрація бажає впевнитись у спроможності підприємства сплачувати податки, профспілки – у стабільності зайнятості працівників і здатності своєчасно виплачувати заробітну плату, благодійні організації – у потенційній спроможності підприємства допомагати).
В системі економічної інформації особливе місце займає вивчення показників фінансової звітності підприємства, серед якої баланс посідає центральне місце і є найважливішим джерелом даних про фінансовий стан підприємства на визначену дату.
Методичні підходи до складання бухгалтерського балансу, аналізу його структури обумовили вибір теми дипломної роботи: "Формування та аналіз бухгалтерського балансу".
Об’єктом дослідження є СТОВ "Колос" Коломацького району Харківської області.
Метою виконання дипломної роботи являється дослідження особливостей порядку формування бухгалтерського балансу сільськогосподарських підприємств та методичних підходів до його аналізу.
Предметом досліджень є теоретичні та практичні положення щодо принципів і концепцій формування бухгалтерського балансу
В процесі виконання дипломної роботи нами вивчалися такі питання:
- аналіз останніх досліджень і наукових публікацій;
- аналіз організаційно-економічних умов господарювання;
- формування бухгалтерського балансу;
- аналіз змін у складі бухгалтерського балансу;
- аналіз фінансового стану підприємства за даними бухгалтерського балансу.
Основними джерелами інформації для аналізу фінансового стану на підприємстві є форми фінансової звітності господарства, зокрема:
- форма №1 "Баланс",
- форма №2 "Звіт про фінансові результати",
- форма №4 "Звіт про власний капітал", а також форма №50 с-г "Основні економічні показники роботи сільськогосподарських підприємств" та інші.
Використовуються також форми аналітичного обліку і первинні документи.
Законодавчою базою виконання дипломної роботи стали Закони України, Постанови Верховної Ради, Укази Президента, зокрема:
1. Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки: Указ Президента України від 3 грудня 1999 р. №1529/99 [1],
2. Про заходи щодо забезпечення реформування аграрного сектора економіки: Указ Президента України від 29 січня 2001 року [2],
3. Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні: Закон України [3],
4. Методичні рекомендації щодо визначення підприємствами і організаціями показників вихідного сальдо Балансу (графа 3) у 2000 році, додаток до Листа Міністерства фінансів від 23.02.2000р. №18-432 [4],
5. П(С)БО 2 "Баланс" і т.д.
У процесі виконання дипломної роботи методичний інструментарій взято з підручників видатних вчених економістів: Огійчука М.Ф. [5], Ткаченка Н.М., Савицької Г.В. [6], Ковальової В.В. [7], Савчука В.К. [8], Цал-Цалко Ю.С. [9], Лахтіонової Л.А. [10] та інших.
Структура та обсяг дипломної роботи. Дипломна робота складається з трьох розділів, висновків, списку літератури та додатків. Загальний обсяг 96 стор., в роботі представлено 14 таблиць, 11 рисунків, 5 додатків.
Розділ 1. Методологічні аспекти формування та аналізу бухгалтерського балансу
1.1 Теоретико-методичні підходи формування бухгалтерського балансу
Формування ринкових відносин вимагає від кожного учасника підприємницької діяльності вміння вірно аналізувати економічну інформацію і приймати виважені рішення щодо інвестування своїх ресурсів в суб'єкти господарювання з метою одержання доходу. Фінансова звітність містить в собі величезний аналітичний потенціал і може бути використана в процесі прийняття управлінських рішень як перспективного, так і поточного характеру. Навіть побіжний погляд на показники фінансової звітності може дати досвідченому аналітику достатньо повну інформацію про поточне фінансове становище підприємства, стійкість його положення як суб'єкта підприємницької діяльності та можливих перспектив господарювання.
В умовах ринкової економіки фінансова звітність стає публічною та значно розширюється коло її користувачів.
Відповідно до Прядку подання фінансової звітності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2000р. № 419, підприємства і організації подають її до: органам, до сфери управління яких вони належать; трудовим колективам на їх вимогу; власникам (засновникам) відповідно до установчих документів; органам Державного Казначейства України щодо використання бюджетних асигнувань, одержаних з державного бюджету; фінансовим відділам райдержадміністрацій та міськвиконкомів щодо використання асигнувань одержаних з місцевих бюджетів; органам державної статистики (за місцем реєстрації підприємства). [13]
Звіт про фінансовий стан підприємства, який відображає на певну дату його активи, зобов'язання і власний капітал характеризує баланс [11]. Зміст і форма балансу та загальні вимоги до розкриття його статей визначаються П(С)БО 2 "Баланс" . [12]
Активний розвиток наукової думки щодо методології балансового узагальнення та визначення за допомогою інформації балансу результатів діяльності підприємства розпочався ще в XIX ст. Вчені розглядали баланс у різних аспектах: як власне прийом бухгалтерського обліку; як підсумок облікових процедур, та форму фінансової звітності; як властивість зрівноваженої системи. По суті ж бухгалтерський баланс розглядався як складова бухгалтерської процедури. І лише в XX ст. погляди на балансове узагальнення змінилися. Увага вчених була сконцентрована на тому, що відображувані в бухгалтерському обліку об'єкти мають економічний зміст та правовий режим свого функціонування і ці їх характеристики обов'язково повинні відображатися в балансі.[14]
Срібняк О.М. стверджує, що баланс підприємства є основною формою фінансової звітності, в якій відображаються активи, зобов'язання та власний капітал, інформацію про їх склад, структуру на звітну дату. Інформація балансу є умовою прийняття обґрунтованих управлінських рішень, а також для оцінки ефективності майбутніх вкладень капіталу для визначення ступеня фінансових ризиків. [15]
Підсумок статей активу балансу повинен дорівнювати підсумку статей пасиву. Дані окремих статей балансу повинні бути обґрунтовані результатами інвентаризації. [16]
В статті Кучеренко Т. і Шайко О. наголошується на те, що групування статей в активі балансу здійснюється за ступенем ліквідності (оборотності) таких активів. Так, перший розділ активу "Необоротні активи" об'єднує такі активи, ступінь ліквідності яких невисокий. До них належать: нематеріальні активи, основні засоби, незавершене будівництво, довгострокова дебіторська заборгованість, відстрочені податкові активи, інші необоротні активи, а також довгострокові фінансові інвестиції, ліквідність яких може бути високою, але термін їх обігу більше одного року з дати придбання або необмежений.[17]
В II розділі активу балансу "Оборотні активи" узагальнюється інформація про високоліквідні активи, даний розділ активу містить такі статті: запаси, векселі одержані, дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги, дебіторська заборгованість за розрахунками, інша поточна дебіторська заборгованість, поточні фінансові інвестиції, грошові кошти та їх еквіваленти, інші оборотні активи.
У третьому розділі активу балансу відображають витрати майбутніх періодів, які здійснюються підприємством у звітному періоді, але будуть включені у витрати у наступних звітних періодах відповідно до принципів обачності та нарахування й відповідності доходів і витрат.
У пасиві балансу узагальнюється інформація про власний капітал і зобов'язання підприємства на звітну дату.
Послідовність розміщення розділів пасиву балансу відображає їх актуальність як для власників, так і можливість інвесторів, кредиторів. [18]
Баланс, який є джерелом зведеної інформації про фінансові результати діяльності, займає особливе місце в управлінні підприємством як системою. Він концентрує дані, що характеризують якісний стан підприємства. Так, Біла Л.М. зазначає, що здатність балансу виконувати функції, передбачені системою управління, забезпечується, як мінімум, двома важливими рисами: з одного боку, відображенню у ньому результатів діяльності підприємства, а, з іншого можливістю здійснення оцінки ефективності раніше прийнятих рішень, на підставі використання сформованих у балансі даних. [19]
Слід мати на увазі, що фінансова звітність може подаватися органам державної статистики разом з довідкою про наявність згоди надання органам державної влади даних з фінансової звітності підприємства. У разі відсутності такої згоди така довідка органам державної статистики не подається. [20]
В методичних рекомендаціях по складанню та поданню річної фінансової та статистичної звітності за 2005 рік сільськогосподарськими підприємствами вказується, що при складанні форми фінансової звітності в обов'язковому порядку необхідно заповнити коди ЄДРПОУ, КОАТУУ, СПЛДУ, ЗКГНГ, КВЕД, вказати фактичну адресу підприємства та телефон головного бухгалтера. Звіт повинен бути підписаний керівником підприємства і головним бухгалтером. Подання фінансової звітності супроводжується листом за підписом керівника підприємства, в якому зазначають перелік форм фінансової звітності і інших додатків до неї. [11] При цьому, як зазначає В.Пархоменко річна фінансова звітність подається підприємствами не пізніше 20 лютого наступного за звітним року. Конкретно терміни подання фінансової звітності підприємству встановлює власник або орган, до сфери управління якого належить підприємство.
Датою подання фінансової звітності вважається день фактичної передачі її за належністю, а в разі надсилання її поштою — дата її одержання адресатом звітності, зазначена на штемпелі підприємства зв'язку, що обслуговує адресата.
У разі, якщо дата подання звітності збігається з вихідним (святковим) днем, терміном подання є перший робочий день після вихідного (святкового) Дня.
За неподання звітності передбачена адміністративна відповідальність (ст. 1642КУпАП) у вигляді штрафу, в розмірі від 8 до 15 НМДГ, а при повторному порушенні протягом року - від 10 до 20 НМДГ. [12]
На думку Маренич Т.І. звітність повинна бути основним джерелом інформації, яка необхідна для посилення рівня управління економічними методами спеціалістам і керівникам сільськогосподарських підприємств. При цьому така звітність і система її показників є важливим інструментом контролю за господарською діяльністю підприємства в умовах ринку, та можуть сприяти підвищенню її ефективності. [13]
Баланс підприємства, як один з основних форм фінансової звітності, заповнюється на основі бухгалтерських даних про залишки на рахунках обліку активів, зобов'язань, капіталу та господарських операцій після закриття відповідних балансових рахунків і проведення інвентаризації. В методичних рекомендаціях щодо заповнення балансу на підставі плану рахунків бухгалтерського обліку, автори [24] наводять таблицю перевірки порівнянності показників балансу (табл. 1.1).
В свою чергу, О.Бірюкова нагадує, що вступне сальдо балансу за звітний період (графа 3) переноситься з балансу за попередній рік (графа 4). В разі невідповідності зазначених граф в пояснювальній записці до Звіту необхідно детально пояснити причини розбіжностей. У рядках балансу, які не мають показників, ставиться прочерк. Показники, які при визначенні підсумків вираховуються у балансі, наводяться в дужках. [15]
В. Пархоменко зауважує, що при заповнені статей балансу у звітному році потрібно забезпечити відповідність показників вступного сальдо (графа 3) трансформації, що мала місце на підприємстві. Тут слід урахувати, зокрема