НОМЕР ТЕКСТА ДЛЯ СМС-ГОЛОСОВАНИЯ: 6691 ГОЛОСОВАТЬ!
З історії виникнення верлібру
У 1500-якомусь там році у Франції був собі один знаменитий мандрівний поет. Заробляв тим, що на замовлення творив вірші та пісні. Як не дивно, але йому добре за це платили.
Зрештою, він не втримався від спокус життя, яких надає надмір грошей, і почав потроху спиватися. Але все ще був "у формі", і йому все ще добре платили.
Якось до нього звернувся один граф і зробив замовлення: до найближчих релігійних свят, які до того ж співпадали у графа із сімейними торжествами, написати два-три вірші та пісню на задану тему.
Бард погодився. Отримав хороший аванс і пішов творити. Але по дорозі не втримався і зайшов до таверни. Так і просадив усі гроші за кілька днів. Звісно, замовлення зробити він не встиг.
А гроші повернути не може. Та й, графу робота потрібна, а не гроші назад. Могло завершитися все печально для трубадура. І він знайшов відмазку.
Нашвидкоруч написав кілька заготовок для віршів та пісні, як це завжди робив перед роботою. Переписав начисто. А коли граф прийшов зі своїми "сек"юріті" за роботою, цей писака почав "гнати" та "лапшу на вуха вішати" графові,
що це - останній писк моди у віршотворенні. А зветься се диво "верлібр". Коротше, переконав він графа. Бо той був недалекого розуму.
А просто сказати - лох. А слівце прижилося. Бо ті, хто скумекав, у чім тут річ, боялися повідомити про це графа,
бо той був крутого норову. А хто не розібрався, той і так був радий приймати любі забаганки графа, аби добре платив і не бив... 3.12.2007
