Затримали потяг, до краплі прожито, І щастя і горе, і смуток, любов. Життя перетерте на сумнівів сито... Душа наче вітер крізь бите вікно... І холодно знаєш, на дні так самотньо, І сліз не хватає, хоч плачуть усі, І фатум на серці безглуздим абортом Позбавив надії. Крізь прозу - вірші... Притихле прощання, без слів, без емоцій Сухий розрахунок: "Я завтра помру" І в усмішці каменю, немовлене "доця Ти не ображайся... я йду..." Байдужий вокзал... Поспішаючі лиця... Життя до краплини прожито... Затримали потяг. Най щастить провідниці. А я не встигала тебе хоронити.
