Ти підпалював небо. Я дивилась, як тліє. Дивні люди казали - то сонце встає, А я знала - мене лиш любов твоя гріє, А я знала тебе гріє серце моє. Ти підпалював небо, щоб тільки для мене, Осипалися зорі в холодну росу, І я знала весь світ може бути даремним Якщо ти відлетиш, якщо будеш не тут. Виноградом сплітались мої шепотіння, Дивних птахом здіймались зізнаття твої, Ми не знали спокуси, докорів сумління, Ми літали у мріях в незнані краї. Почуття наші вічні неначе безодня, Непомітно хвилини у пам`ять пливли, Ми жили одне одним у Бога в долонях Ми корінням дубів в ці поля проросли. Так триватиме вічно, сумніватись несмію, Може хтось посміється, я ж знаю своє: Ти підпалиш знов небо, я побачу, як тліє Дивні люди знов скажуть - то сонце встає.
