Візьмемо букетик ромашок, Точніше їх пошлу наївність, Магнолію пишно-ледащу, У чортополоха - нетлінність. І віру живу в незабудках, В фіалках світанок прозорий, Замріяні очі Анютки, А в айстри заземлені зорі. Візьмемо спокусу в жасмину, Цвітіння бузку захміліле, І вірність зрадливу в калини, І свіжість в підсніжниках білих. А ще білоцвіт і безсмертник, І мальви - думки кольорові, Такий собі милий букетик, Твоєї до мене любові.
