НОМЕР ТЕКСТА ДЛЯ СМС-ГОЛОСОВАНИЯ: 10509 ГОЛОСОВАТЬ!
Ризикни обпектися торкнувшись чола і, раптово відхопивши руку, - цей пейзаж дозбирай, наче крихти (зола!), дай птахам у дорогу води, для крила. Пригадай, що колись ти у мене була і закутайся тихо в розлуку.
Перелітні птахи покидають міста, замикаючи жовтень у ночі. Риби плещуть на дні, що птахам висота, що ріка висихає, гризе самота, самогубця злітає у небо з моста. Ці часи нас замочать.
Можу тихо живтú, снами бачити ліс, знову бахуром тирити груші. Але час обирає курвів та гульвіс, їм вигукує "браво" і кличе "на біс". Мій Господь зазирає з господніх куліс і витрушує душу.
Бачу власний театр – цвілий пафос тих роль; я ненавиджу зіграні п’єси! Стільки крові розпито із келихів доль... Кислота сивини - не спасе алкоголь. Себе бачу згори, словом, – голий король під крилом стюардеси.
Долетіти б на старість в осінній курорт, біля моря. Гурзуф або Ялта. Білий лайнер велично заходить у порт, тягнуть линви надривом гортаней, аорт. І студентку чекає за тиждень аборт від матроса-прибалта.
Ти ввімкни телевізор, кіно про тварин; про загиблих під бампером фури в історичній частині, де клоун один балотується в мери, хоч з виду кретин і верзе про здобутки сектантських меншин в українську культуру.
«Я би трахнув Бандеру...», великих нагнув, - екс-міністр дошуковував зиску*. Ех! - воскресла би тінь на годину одну з понад Канева, – гнати хазарську жидву з планокурами. Та за княжну Рєпніну, Бузині надавав би по писку.
Пам’ятаю, маленьким: вечеря, Різдво, смак куті, тепла піч і вертепи; я вкидаю копійку в капшук, аби зло нам оселю шляхами всіма обійшло. Так і вийшло: те бидло в столицю пішло, впхавши роги у білі манжети.
І мичать, і мурчать, тупотять наче слон, на майданах викручують дулю. Відмирає людей сорок п’ятий мільйон, у Верховній хоч плюй – кожен перший гандон. Вже не знаю де ангел гніздиться... Пардон, над гніздом цим - літає зозуля.
З віком час вкоротúть мої сни, календар. Із травневих депресій – в осінні. Поки чую дощі на обличчі – це дар. Часом блимне блондинка діоптрієм фар, часом хочеться гепнути з танку в радар на кордоні Росії.
Та не гоже палити мости і любов, чи вина, що москальське насіння. Тільки час перетре, і очиститься кров: на погостах - єдиний кадастр підошов. Замовкаю, бо поряд архангел пройшов дозбирати каміння.
2008
*--"Я міг би "трахнути" Бандеру Щербицьким, але не зробив цього, бо Щербицький – фігура з минулого…" – з цього зізнання почав виголошувати тост на фуршеті після фіналу "Великих Українців" доктор історичних наук, професор, академік, екс–віце–прем'єр з гуманітарної політики Дмитро Табачник.
