НОМЕР ТЕКСТА ДЛЯ СМС-ГОЛОСОВАНИЯ: 13195 ГОЛОСОВАТЬ!
Анцю, чуєш, Анцю - не злись як би ти собі не увляла світ,
все одно щоранку ми ідемо в атаку на шанці, маючи дуже примарні шанси перевернути землю. крапка. пишуть, шо заліковують рани прожиті дні, але неодмінно замовчують те, шо з проминанням часу росте кількість в твоїй голові брудних тарганів
Анцю, чуєш, Анцю - не злись час приніс нам багато
кожен має собі хоч сяку-таку стінку, за якою можна ховатися від сторонніх, нас сто процентів би визнали хроніками, коли був би діагноз: нестача уваги, розуму й ліків. по кишенях наших осінніх курток забуто безліч дрібниць - номери, сигарети, плацкартні квитки, саме тому у напружених хвилях чекання раптові дзвінки - це те, чого дико боїшся, і що не дозволить заснути.
Анцю, чуєш, Анцю - не злись наша головна перевага у тому
що легко і вільно, хто б що не кидав у спину, нам - молодим, соковитим, принадним, мотатися по чужих двокімнатних кохати не тих, просинатись не з тими, і все одно знати людей, які неодмінно зігріють після нудних, статистичних дебілів. чуєш, Анцю, запам'ятай: щасливі не носять з собою мобільних - щасливі мовчать, і тому одне одного розуміють.
