Через прірву тривог і пустелю зневаги Ми прийдемо до моря нездійснених мрій, Таємничих бажань, що не мають наснаги Від думок відірватись у вирі надій. Де колишуться води одвічного лісу, Де знаходять загублені сни каяття, Там де вічнісь сопілкою грає рипризу Там і я своє нове зіграю життя. На старім полотні цього нового літа Намалюю серпанком обличчя красу, Ти всміхнешся мені, наче зорями вмита І строкате кохання вплетеш у косу.
