Навіщо жити як нема любові, Любов навіщо, хіба біль нова В наших тілах не так багато крові, Щоб розпізнати – вмерла чи жива. Можна було б померти, як принцеса, Заснути і не прокидатись вже, Можна померти наче поетеса, Вірш на зап`ясті написать ножем. Ще перед смертю можна політати, Відчути себе наче дивний птах, Можна з рікою каменем вінчатись Можна застрілитись у рідних на очах. Можна повіситись, але скажи навіщо Якщо тебе все рівно смерть не поверне, Краще хай стогін роздирає тишу, Лиш би ніхто не згадував мене.
