Я п’ю на одинці, що зробиш – буває, I сплю від недавна я також одна За склом безнадійно взаємність шукаю, I плачу… Як тільки досмоктуюсь дна. Я часто одна по карнизу блукаю В своїх діалогах у себе питаю… Собі зізнаюсь в своїх снах… I риму собі, я сама обираю, Зливаюсь з простором вікна, Iлюзії власні сама ж розбиваю, Себе проклинаю… дарма… А потім зпросоння літаю, літаю, Iз подивом в душу свою заглядаю, Весни там не бачу - зима! Знервовано з відчаю свого втікаю, У мене зі мною триває війна. Я власне минуле, як книгу гортаю Малюю майбутнє - пітьма! Безмежну знемогу в душі відчуваю - Ти знаєш, а я тут потроху спиваюсь, Давай вип’єм разом вина…