НОМЕР ТЕКСТА ДЛЯ СМС-ГОЛОСОВАНИЯ: 10586 ГОЛОСОВАТЬ!
Теплої ночі в оній країні… Будиночок на вулиці класиків. Впору тіні заспокоїтись врешті, хоча б для сну. Щоб дерева над тінню схилили віти, як Вічність схилялась колись над світом і светрик сузір'їв плела йому.
Так світ поставав із її долоні: земля стала твердю, моря – солоні, в потоках – форелі, у долі – мить… Та щось відбулося в раю між ними, - що сивий Дніпро гне донині спину і Вісла, мов Лета, у снах шумить.
Проте, не відомо хто більше схибив: ангел чи доля – стріляй на вибір… Сосни чи міст… перехрестя… ріка… Ймовірно сузір’я тоді поволі майбутнє їм постелили в полі, напившись повітря, як молока.
Найбільша провина Творця в людині – це здатність кохання зрости з полину. Так діти зростають з під серця – в пах… А поки мужі пнуть Софійські бані, - дівчата змивають гріхи в Йордані і плачуть свекрухи на рушниках.
Теплої ночі в оній країні в будиночку на вулиці класиків, тіні (тіні!) заспокоїлись врешті, немов для сну… Та подих у тишу ввійшов тонкостанну, і тінь понад тінню схилялася, Анно, щоб викрасти з раю тебе, одну.
