Тому що я пригрілась коло тебе, Тому що ти завжди в мене в житті, Тому що підпалю прокляте небо, Якщо невчасно випадуть дощі. Тому що ти мені колись зізнався, Тому що зізнавалась повсяк час, Тому що ти завжди чогось боявся, А я завжди молилася за нас. Тому що ми мабуть занадто різні, Тому що не зважали ми на це, Тому що наші душі не залізні, Бо просто так кінець-кінцем. Тому що надто часто проклинали, Тому що байдужіли до проклять, Бо нас вітри і небо повінчали, І нам про це не можна забувать. Тому що має бути так, так треба, Тому що я без тебе не засну, Тому що я пригрілась коло тебе, Тож більше не питай мене чому.
