Дістань мені зі своїх сонячних кишень медово м'ятний пряничок малий.
Руденьке кошеня, з просоння, тулить мордочку цікаву у комірчину, де танцюють мишенята.
Плету оранжеві хвости лискучобоких цибулин в тугії коси.
Цвіркун ожив. Десь у кутку надибав скрипку, чи з собою брав, і розпочав свій безкінечний день.
Розмова тиха точиться у нас з котом під ту веселу романтичну пісню. Щоб збадьорить лінивого Рудька дарую, ще вологий чарівний, горішок, дивується і вухом не веде, муркоче.... А лівим оком погляда на миску… Намацую хитрючу пичку, вогкий ніс, пузце кошлате і м’якенькі особливі лапки…
