Бавовняні лахмітини туману Сповзли З зеленої бадилини. Гуляти виходять росяні намистини, Стрибають смішно з колючих малин, Зі зубчатих країв Вишневих садів…
Насупило осінні брови тепле небо – Я торкалась, Розправляла зморшки на його чолі…
Чомусь не спалось, Очі твої згадались… А потім ранок, Чаєпиття… Вмотаюсь у ковдру-ковдрину, Немов мавка в модрину. Порину, Поплину у сон твій гарячний, Вогкими стануть ефірні тканини, Сплетені синню тенета, Мною нап’яті. Розборсалось волосся, охайно чесане-плетене. Жагучі вуста до тебе На зимівлю До похмілля, до забуття… Серцебиття…
Гойдається тінь, цапають холодні пальці останній плід майже рай-сь…кого наляканого саду… ГАВКНУ у пику прояві, а, щезни! …сріблом та сіллю!!! …будильник -сво-його-свавілля…
Йду. Йду читати Осінні трактати, Чайні листочки гортати, ковтати зілля. Руде довкілля лізе у очі, Хапає котячо, тулиться песом, тикає носом, не вибачаю… …смішне… …лоскоче й муркоче, …а кігті готує. Чатую. Так дивиться в оті…мої очі.. Своїми отима очима… Беру на коліна Хитру тварину котячу, пробачу… Бачить! Чаїнки танцюють, малюючи незрозумілі знаки Небо – тепле! І всі ознаки Йому приємно – цілую «лапи»...
