НОМЕР ТЕКСТА ДЛЯ СМС-ГОЛОСОВАНИЯ: 5529 ГОЛОСОВАТЬ!
В моїй кімнаті павуки
Плетуть товстенні павутини.
Хочуть спіймати навіки,
Плювати їм, що я не винен.
Мабуть, і зовсім їх нема,
І мозок мій розпав на частки,
Свідомість розуму сама
Таємно розставляє пастки.
Скажіть, то стіни або ліс
Оточують мене кутами?
Куди ж то, в біса, я заліз?
Не бачу жодної я брами.
Я можу, блимая очима,
Змінити купу декорацій.
Ти знаєш,є лише єдина,
Що вірна серед тисяч рацій.
Але мені якось байдуже,
Знайшов її ти чи зламався.
Я якось наступив в калюжу
Да там навіки і зостався.
Залиш мене, ти біс чи ангел,
То все одно іди до біса!
Лише залиш великий факел,
Знайти щоб шлях із цього ліса.
Або сокиру...Ні, навіщо!
Мені і в лісі непогано.
Чи це не ліс? Чи це горище?
Чи може погреб? Так, це мана.
Танцює хтось, зірвав одежу
На цвинтарі під блюзи Мура
І кличе будувати вежу
Чи демонам, чи то амуру.
В весільній сукні поруч дівка
Завмерла і не ворухнеться.
Крутнулась трохи далі плівка, -
Стирчить осиновий кіл з серця.
Та подивився я угору, -
Там темне небо, світлі зорі.
Їх відображення бадьоре
В моїх очах, немов у морі.
І потім глянув я навколо, -
Де павуки, де ліс, де стіни?
Лиш грає ніч самотнє соло,
Яке крізь зорі десь там лине.
Сижу на скелі, як раніше...
Шепоче море: "Політайте..."
Як зараз мари, так пізніше
І я десь зникну, ви шукайте...
Все тексты автора Грабовский Максим Викторович
|
