НОМЕР ТЕКСТА ДЛЯ СМС-ГОЛОСОВАНИЯ: 11967 ГОЛОСОВАТЬ!
Чому в душі жевріє вогник чарівний Хоча зима давно вже серце оповила І зозриває небо грому тріск страшний Хоча веселка ожила і бурю розсмішила. Ніяк не можу зрозуміти Звідкіль береться музика сумна не знаю, я кажу собі вніміти Та ллється з швидкістю вина в розбиті кришталеві чаші моїх розгорнутих думок маленькі спогати про гру у шахи про те що в серці на замок закрив. Залишив дім сумний зелений погляд у душі, як соловей та голос мій гіркий – німий волає білью немов прикутий прометей. Дивлюсь у дзеркало своє, яке ще мить тому було вікном там доля - щастя не моє - жайворон із зламаним крилом в його очах - немає страху, живе лише надія про не скінченну страту Про те, що заповітна мрія його врятує небуття, страшного як Христа вінок В якому навіть каяття втрачає сенс. Лише дзвінок мого дитинства спомин стікає барвами по склу це дар , це біль і стогін кидаю в твою німоту… вірш написано спільно із Ростиславом Біланичом.
