НОМЕР ТЕКСТА ДЛЯ СМС-ГОЛОСОВАНИЯ: 11388 ГОЛОСОВАТЬ!
Посеред хаосу людського,
Що схожий на бджолиний рій,
Самітником, між виру того,
Брів полонений палких мрій.
Закутаний у плед з думок:
У серці міста він в пустелі,
Навколо не асфальт - пісок,
Й вітри співають - менестрелі.
Потік поспішливих годин
Мина його, мов хвилі - скелі,
Він споглядає їхній плин
З-за муру душі-цитаделі.
Майбутнє ж дифірамб співає,
Вихвалює прийдешній лад;
Що застаріло - помирає,
Не повертається назад.
Скінчилась трубадурів ера,
І рицарства вогонь погас,
Трувери погубили пера,
А навкруги стіною - час.
Для ньго ж вірність, честь, відвага -
Не привиди минулих літ,
Нехай знайомих вся ватага
І каже, що змінився світ.
Та мандоліна дзвінко грає,
І менует танцює лист;
Собі той шлях він обирає,
Куди веде уяви хист.
Чи може зовсім й не уява,
А пам'ять спраглої душі
Про щастя, коли честь і слава
Не мали жодної межі,
Коли сп'яніла від свободи
Складала ризику сонет...
Все змінювались епізоди;
В задумі йшов анахорет...
Все тексты автора Федорович Ірина Анатоліївна
|
