НОМЕР ТЕКСТА ДЛЯ СМС-ГОЛОСОВАНИЯ: 14011 ГОЛОСОВАТЬ!
* * *
Втомившись від кросу нізвідки в нікуди, вхопивши соломинку в річці-вонючці, збагну, що вже хлюпа, в руках парасоля, а значить, десятий і осінь на троні; а значить, так близько кінець і початок, так поруч, що досить долонь простягнути; прийде без запрошень, раптово й водночас, як пункт неминучого вічного плану... ковтатиму я по сім ранків за вечір, ковтатимуть ночі мене без остану, журба кульмінацій, писульки-нікчеми... і знову ріка, і в руках соломина...
