НОМЕР ТЕКСТА ДЛЯ СМС-ГОЛОСОВАНИЯ: 6773 ГОЛОСОВАТЬ!
Я радію
Сонце зійшло, на Небо луч свій зіслало,
Квітка розквітла, мені сві дарунок віддала...
Я його прийняла, цей дарунок запашний,
Дарую йому тепер я життя
У віршах прекрасних...
Дарунок цей – не запах, не обрис,
Не тінь, силует чи літопис,
Не муза, не німфа й дріада,
Лиш Радість моя –
Дарую, кому Її мало.
І радію я не від того, що мило і гарно,
Не від того, що сонячно або духмяно,
Не тому, що веліли мені порадіти,
А тому, що жити – прекрасно!
Можливо, тому, що добра Рука мене на руки узяла,
Що сива Чиясь борода мені на плечі упала.
І Очі – добрі й суворі, що от зараз громи метають,
Тепер мені ласкаво і щиро у Душу щось промовляють.
Можливо, радію я з того, що ангели зараз зі мною –
Ангел добра, і Ангел є зла – мене оберігають...
Радію я з того, що можу писати,
Читати також можу я,
У Світ проникати,
З Природою, любов’ю моєю, на «ти» розмовляти.
І бачити можу, як Сонце лучі свої з Неба пускає,
Чи квітка, що зараз он спить,
Тепер розквітає...
Все тексты автора nature's child
|
