НОМЕР ТЕКСТА ДЛЯ СМС-ГОЛОСОВАНИЯ: 1864 ГОЛОСОВАТЬ!
Настав вечір і за плечі,
Прохолода обійняла,
А дівчина у віконце
Парубочка виглядала.
“Годі, серце заспокойся.”
- Говорила собі тихо.
“Чом не їде?Ось здалося!
Невже трапилося лихо!?”
Аж вбігає в хату хлопчик,
Й каже:”Олю, не хвилюйсь,
Їдуть наші козаченьки,
З ними ж там і твій Дмитрусь.”
Хлопці їхали похмуро,
І було їх не багато.
Ось уже й заголосила,
Біля хати чиясь мати.
І вставав вже плач стіною,
Хоч й була то перемога.
Дорогою вже ж ціною,
Обійшлася та дорога.
Де ж він?Де він?!Розгубилась...
Серце раптом зупинилось.
Ноги якось підкосились,
Й тихо сльози покотились.
Не кричала і не впала,
Повз людей пройшла як мара.
До тихесенького ставу,
Де побачення минали.
Гірко плакала з вербою,
Потім косу розпустила.
Обійнялася з водою.
А верба все шелестіла...
Все тексты автора Богдан Виктор (Torsion)
|
