НОМЕР ТЕКСТА ДЛЯ СМС-ГОЛОСОВАНИЯ: 3888 ГОЛОСОВАТЬ!
Те добре, що вчасно. Птьху. Плямк. - Раз, два, три, чотири, п’ять - п’ятдесят. Птьху. Плямк. - Раз,два, три, чотири, п’ять - сто. Птьху. Плямк. - Раз,два, три, чотири, п’ять – сто п’ятдесят. Ой, люблю мазепчиків. Птьху. От підросте мій синочок, куплю йому джипа. І броньованого, щоб кулі не брали. Зітхнула. Птьху. Плямк. - Раз,два, три, чотири, п’ять – двісті. А ще буде він навчатися у найпрестижнішому університеті. Обов’язково за кордоном. Він буде юристом, ні банкіром… Хм. А де ж більше заробиш?.. Птьху. Плямк. - Раз, два, три, чотири, п’ять – триста. Раз,два, три… Куплю йому квартиру в Москві. І щоб з євроремонтом. І фреску, фреску, щоб у вітальні зробити. І щоб така гарна, як у церкві. Тільки щоб мене на ній, щоб дивився, і згадував матінку свою ріднесеньку-у-у… Схлипує. - От зараза, збилася. Скільки ж тут? Дивиться на купки купюр. Вони акуратно складені. Зігнуті вздовж „човником”. - Оце три точно триста, а це треба перерахувати. Плюнула на пальці, між великим і вказівним швиденько розтерла слину: - Раз, два, три, чотири, п’ять – триста п’ятдесят. Раз, два, три, чотири, п’ять – чотириста. І ще дві. Ну то на хліб. Франків сьогодні не було. Два Шевченка і одна Леся. Гарна виручка, гарна. Вдало поторгувала. (Наспівує) Треба заховати. Треба дозбирати. Ще всі будуть знати мене і мого синочка. Ага. А зараз час вечеряти. Івасику, додому. Вечеряти, - гукнула через вікно чотирирічному хлопчині. - Іду, іду мамо, - озвався Івась, ховаючи в кущах покритий іржею каркас від триколесного велосипеду, знайдений ним сьогодні на смітнику.
