Пятница, 08 Ноя 2024, 19:51
Uchi.ucoz.ru
Меню сайта
Форма входа

Категории раздела
Без рубрики [124]
Миниатюры [231]
Сентиментальная [26]
Юмористическая [42]
Фантастика [0]
Ироническая [0]
Рассказы [158]
Статьи [234]
Новости
Чего не хватает сайту?
500
Статистика
Зарегистрировано на сайте:
Всего: 51642


Онлайн всего: 60
Гостей: 60
Пользователей: 0
Яндекс.Метрика
Рейтинг@Mail.ru

Каталог статей


Главная » Статьи » Проза » Рассказы

Давид3 . уривок із" Блукаючі в темряві."
НОМЕР ТЕКСТА ДЛЯ СМС-ГОЛОСОВАНИЯ: 7806 ГОЛОСОВАТЬ!

« Йоаб перемагав і падало вороже місто, за містом, його караючий меч сіяв
смерть і вогонь. Тисячі рабів Йоаб розпинав, спалював, живцем закопував в землю
найсильніших воїнів ворога залишаючи саму голову над поверхнею а потім біля них
розпилював пилкою до дерева їх жінок чи, дітей на дрібні шматки. Пройшли довгі
осінні місяці і народила Бетсаба сина Давиду. Дитя було подібне на маму, але
очі були від батька, такі самі горді, і наповнені силою і славою. Давид довго
думав над іменем сина і одного вечора спостерігаючи із свого даху за заходом
сонця вирішив його назвати Соломоном. Дитя росло і кращало на очах, від нього
віяло мудрістю. Та дитя сподобалось не лише батькам , а і Богу, і знову Він
возлюбив Давида.»

« прийшов через місяць до Давида пророк і де він ступав то покривалась земля
травою і пахощі приносив вітер. Зрозумів Давид, що радість несе, а не кару
Натан і радість освітила царське серце. Пророк вклонився Давиду і заговорив:

-
о мій повелитель, великий
царю, що сам Бог тебе собі вподобав і возніс високо над головами твоїх ворогів.
Прийшов я просити, щоб віддав ти мені в науку свого сина Соломона, бо на те є
Божа воля.

-
Дякую тобі, о глас Божий за
хвалебні слова, але, що я Без Мого Бога? Прах - ніщо. – заговорив Давид лукаво
посміхаючись, я готовий віддати тобі свого сина в науку, та вороги підсіли з
різних сторін і не маю сил, щоб їх зупинити, а Соломон це єдине, що спонукає
мене на боротьбу.

-
Розумію твої я слова, та не
журись мій цар, збирай військо і йти на підмогу Йоабу, і переможеш ти ворогів,
бо сам Господь Бог опережиться мечем і поведе твоє військо на приступ ворожих
мурів, і в перших рядах будуть разом з твоїми воїнами йти могутні, серафими, з полум’яними
мечами в руках, а знамено твоє підніме на мури сам архангел - Міхаіл.

-
Дякую тобі – Божа людино, ти
наповнила моє старе серце надією і вірою в перемогу, сьогодні ж я вирушаю в
похід, а сина віддаю на твою опіку, вчи його Божого Слова, та заклади в його
серце любов До Нього та покору.

І забрав Натан Соломона і дав він Давидовому синові нове ім’я, яке лише син
І пророк знали і було те ім’я – Едидіа, що означало « по Божому Слову». Давид
же відправив гінця до Йоаба, що той звістив воєводу, що йде цар із своїм
військом йому на підмогу.»

«він стояв на даху свого дому разом з коханою жінкою обійнявши її тоненький
стан. Вони дивились на захід сонця. На
те як Останні промені пробивались через сизу зелень ліванських кедрів і падали
на озеро де плавали білі лебеді. Зайчики бігали по водяній поверхні, по білому
пірю. Жоточервоними кольорами танцювали вони по стінах будівель, та по міських
мурах.

-
вони немов Янголи – промовила
Бедсабі. – такі красиві і ніжні, в білому одягу плавають по небу.

-
Лише Янголи окрім краси, ще й
грізні. – додав Давид

-
Як чарівно і прекрасно.

-
Я завжди любив вечером
підніматись на дах і спостерігати як гасне сонце, та я в перше побачив тебе. –
і солодка посмішка пробігла по його обличчю

-
Я тоді ще була Урійова. –
тихо так, щоб не почув Давид промовила Бетсабі

-
Дивно, як наші стежки переплелись,
і в нашому дитяті я бачу себе. – продовжував говорити Давид – і я думаю, що він
принесе мир і спокій нашому народу.

-
Я теж…

-
Я завтра йду воювати…

-
Знову?

-
Так, надіюсь, що Соломон
знайде інший спосіб перемагати ворогів – задумливо дивився Давид на стару
маслину – не мечем…

-
Як ти? – і тихо додала – як
Урію?

Та Давид думав про похід, скільки
їжі потрібно взяти, зброї, кого поставити начальника, і кого залишити замість
себе в місті, щоб підтримував порядок. Скільки потрібно було ще зробити, а часу
так мало залишилось. Він бажав збудувати великий храм, де б жив сам Господь
Бог. Давид вже закликав до себе найкращих будівельників, і вони мали
намалювати, образ майбутнього храму. Храм мав піднести велич Ієгови вище отих
всіх проклятих богів. Він мав Показати, що Його Бог най багатший і най сильніший,
що Він справжній Бог.

А Бетсабі думала про свого мертвого чоловіка. Про те як він швидко покинув її
життя, та залишився в серцю, залишились спомини про його поцілунки і Бетсабі
покрилась рум’янцем. Спомини, його пестощі, та вуста. Вона його любила так
сильно, як і Давида. Вона вклала свою долю в Божі руки, бо сам не могла
вибрати, шлях подальшого життя, і Бог вибрав Давида. Вона в нього закохалась ще
тоді коли він на білому коні скакав містом на чолі свого війська, його чорні
кучері розвівав вітер, а погляд очей кидав громовиці. Та вона не могла і
мріяти, що стане його дружиною, та хто знає якими стежками веде нас Господь
Бог? Хто знає?»

« все. Все повинно було закінчитись, але чи скоро це станеться? А місто
зникало з Давидових очей по мірі того, як військо відходило в далечінь. Грифи
кружляли високо в небі і сонце пекло їхні голі шиї.

- Чи прийдуть часи коли на землі не буди проливатись людська кров? - Думав
Давид.

Невже люди так і не навчаться цінити своє життя? І не мечем приносити на
землю мир, бо лише смерть приносить гостре лезо…

Хто ще помре на цій землі? Хто оросить своєю кров’ю спраглі вуста землі?
Хто? Можливо і Бога люди б розіп’яли як би мали на те силу…

Вітер завівав піски і ржали коні та верблюди. Важко ступаючи по розпечених
пісках, йшло Давидове військо, піднімаючи в небо пилюку, яка зависала в повітрі
і не давала дихати, вона різала ніс, і забивала очі. Нічого не було видно. Чорні
жуки бігали по дорогах і цвіла в садах маслина. Всюди було видно сліди війни.
Сліди Божого народу.

Колісниці йшли поруч, навіщо втомлювати тварин? Прийде бій і от тоді вони
почнуть свій вічний біг, який принесе смерть ворогам. Дзвеніли мечі, та блищали
щити в степу. Вони йшли і довгий був їх шлях.

Сонце ще вище піднялось в небі і його промені стали нестерпними. Вони
пронизували шкіру пекельним вогнем а очі виколупували бронзовими мечами. Води!
Води! Ревіли люди і верблюди.

Давид погойдувався в сідлі і в пам’яті пролітали моменти коли він ще
молодий втікав такими ж степами від Саула і лише перст Божий врятував тоді його
від смерті…

А він? Він вбив безневинного, безневинних воїнів одним лиш словом. За що?
За що? Можливо син оправдає тих жертв які Давид приніс йому. Все в Божих руках,
а люди продовжували йти співаючи псалми, та граючи на сопілках…

А в переді війна, бій двох різних світів
- світла і темряви, і світло переможе бо сам Бог буде нести смолоскип
попереду всіх і впаде темрява, впаде. Як
і все.

І постало дивне видіння перед Давидовими очима – стіни зруйновані, великі дірки
в Єрусалимських мурах і шеренги людей закованих в кандали ведуть вершники, в
далеку країну, горять будівлі та засипані колодці піском, закидані поля
камінням та по зрубані прекрасні оливи, родить виноградна лоза, та чужинець п’є
з неї вино, пригортають Дочок Ізраїльських поганські воїни, і Божий народ став
рабом царя поганів. О горе! Горе! І світ кружляє чорним ангелом. І вклоняються
сини божі золотим ідолам, та кам’яним стовпам. А на великій горі розіп’ятий
висить на хресті сам Бог!

Загорілось сонце чорним вогнем! Наповнилось воно люттю і болем, і впало в
долоні царські. Солодкою посмішкою Бедсаби посміхнулось воно Давиду і перли,
самоцвіти та білі троянди посипались і жаданих губ донизу перетворюючись на
огидних жаб та змій торкаючись піску. Геть! Геть від мене!

Скинув цар із рук сонце, і заплакало воно вдарившись об каміння, і піднявся
ангел з піску, і встав в небі з мечем полум’яним в руках, і вістря його навів
на Давида. А з очей того ангела вилітали блискавиці.

Здригнувся Давид, а кінь
встав на дибки і скинув на дорогу свого вершника, і впав на землю Цар, і впав
Давид, і впало його королівство – зникло марево.»

Все тексты автора Рустан
Категория: Рассказы | Добавил: Lerka (17 Ноя 2012)
Просмотров: 465 | Рейтинг: 1.0/ 8 Оштрафовать | Жаловаться на материал
Похожие материалы
Всего комментариев: 0

Для блога (HTML)


Для форума (BB-Code)


Прямая ссылка

Профиль
Пятница
08 Ноя 2024
19:51


Вы из группы: Гости
Вы уже дней на сайте
У вас: непрочитанных сообщений
Добавить статью
Прочитать сообщения
Регистрация
Вход
Улучшенный поиск
Поиск по сайту Поиск по всему интернету
Наши партнеры
Интересное
Популярное статьи
Портфолио ученика начальной школы
УХОД ЗА ВОЛОСАМИ ОЧЕНЬ ПРОСТ — ХОЧУ Я ЭТИМ ПОДЕЛИТ...
Диктанты 2 класс
Детство Л.Н. Толстого
Библиографический обзор литературы о музыке
Авторская программа элективного курса "Практи...
Контрольная работа по теме «Углеводороды»
Поиск
Главная страница
Используются технологии uCoz