НОМЕР ТЕКСТА ДЛЯ СМС-ГОЛОСОВАНИЯ: 4120 ГОЛОСОВАТЬ!
- Бабусю, а де мій Бідняк? - А звідки я знаю. Де поклав, там і візьми, - ховаючи очі відповіла стара Палашка. Онук зітхнув, і почав пригадувати де він його вчора залишив. Так він же разом із ним і заснув. Значить в ліжку. Швиденько побіг, скинув на підлогу ковдру, подушку – нема. Зазирнув під ліжко –нема.Але ж як це? Розчаровано почав складати речі на місце. Бабуся тим часом пішла до магазину. А Грицько плівся по хаті і нічого перед собою не бачив. Дитячі оченята сповнились сліз. „Бідня-я-як. Ну, де ти, бідняк. Ну, куди ти міг подітись.” Раптом він зупинився. Не знаючи чому, пішов до зали. Це така кімната, в якій ніхто не жив. Там були зконцентровані всі бабусині цінності: велике дзеркало, крісла, шафа, телевізор, килими, диван на якому дві пирини і вісім вишитих подушок. Саме біля цього дивану і зупинився Гриць. Стояв як заворожений, дивлячись на подушки, і абсолютно не бачачи їх. Потім просунув руку під пирину і намацав Бідняка. Хлопчина так зрадів, що навіть не став думати як потрапив сюди Бідняк. А Палашка в цей час жалілася своїй подрузі продавщиці Ніні: - Ой, біда в мене з онуком, біда. Він у мене - збоченець. - О-о-о. І це в п’ять років. Бідненька ти. А що ж він робить? - Та... Розумієш, привезла йго дочка до мене на літо. Щоб сільским повітрям подихав, з хлопчаками побігав, засмаг хоч трішки, а він видерся на палать(так вона називала горище), знайшов там старезну потерту книжку, якісь казки, чи грузинські чи дагестанські, навіть не знаю звідки вона в нас взялася, і вже цілий тиждень сидить в хаті і грається з нею. Ні на вулицю не йде, ні на річку. Навіть спить з нею. Та ще не книжкою назива, чи казками, а Бідняком. Не знаю що робити. -Ой-йо-йой. Ото лихо. Що з нього виросте? Та що ж можна з книжкою робити, коли він читати ще не вміє. - А він і не читає. Гортає сторінки. Щось бубонить, як шаман. Взяв олівець і всю помалював якимось закорлючками. І головне з рук не випускає, сіда за стіл їсти – Бідняк в руках. Спати ляга і Бідняка поруч кладе. - А чому Бідняк? Палашка розвела руками: - Якби я знала. - Ну то точно щось негаразд. Якби якась Солоха чи що, то ще б можна зрозуміти, а то Бідняк. Ой, викинь його від гріха подалі, - порадила подруга-продавщиця. Грицько тим часом грався зі своїм Бідняком. На кожній сторінці, були намальовані люди в дивних смугастих халатах і з рушниками на головах, вони їх позамотували так, як мама, коли виходить з ванни. Він вирішив, що це бідняки. А ще там були товсті і пузаті, то мабуть багатії. Зараз він малював і бачив цікаву історію. Хвиляста лінія – це стежка. І їде по ній на віслюку ( Чотири коротеньких рисочки) бідняк (Одна довга рисочка), а на зустріч йому багатій (Коло). І каже багатій: „ віддавай віслюка”. (Зигзаг на колі) А бідняк плаче: „у мене крім нього нічого немає” (Багато крапочок). „А я - багатій, і роблю все, що хочу. Віддавай”. (Замальовує коло кругами.) Зітхнув бідняк і віддав. (Дві довгих рисочки.) Сів багатій на віслюка, (Рисочка під колом) і повіз його віслюк через річку (Дві хвилясті лінії, які потім перекреслив.) Та зайшовши на середину моста, віслюк скинув з себе багатія, і той впав у воду. ( Щось схоже на спіраль а потім довга вертикльна лінія вздож сторінки) Сидить багатій у воді(Зигзаг внизу сторінки). А на голові у нього жаба (Овал) регоче (Дрібні кружечки навколо овалу). Розлютився багатій і луснув від злості(Ретельно закреслює коло). - Ось так тобі. А ми з бідняком підемо їсти абрикоси.
Повернувшись з магазину Палашка побачила, що Бідняка Грицько знайшов. Нічого на це не сказала, та коли хлопець в обід заснув спалила книжку. Вона була впевнена, що врятувала онука від чогось дуже, дуже страшного.
