НОМЕР ТЕКСТА ДЛЯ СМС-ГОЛОСОВАНИЯ: 6052 ГОЛОСОВАТЬ!
*** Він зайшов у клас пружною ходою і з легкою посмішкою, яка нічого не означала. Такі люди завжди насторожують, оскільки не знаєш, що очікувати від них. Ми принишкли. - Здрастуйте. Я ваш новий вчитель. Стара, як світ, фраза повисла у класі. «Ну і…», - подумали ми. - Ви хочете щось дізнатися з мого предмету? Тоді я вам розповім. А це було абсолютно нове і несподіване настільки, що ми знову промовчали, вже з інших причин. - То ви хочете чи ні? Нас заклинило. Першим знайшовся Віталік, спочатку невпевнено, потім голосніше промовив: «Хочемо». Оксана запитала про майбутні уроки, домашні завдання, контрольні. Хлопці зачаровано дивилися на спортивний торс і гадали, чи це часом не підстава, математики так не виглядають. Хм-м-м… Ось так розпочалося наше знайомство з Вчителем. - Шкода, але ви сьогодні не можете розв’язати це рівняння з двома невідомими. - Давайте повернемося до попередньої теми, і тоді ще раз спробуємо потоваришувати з даною теоремою. - Залишіться, будь ласка, після уроків. Думаю, що ви підкорите цей приклад. Ненав’язливо та впевнено ми наближалися до математики-науки, до її суті, до розуміння її природи. Ми навчилися мовчати, як піфагорійці. Ми навчилися воювати, за шаховими дошками. Ми знаходили довгі і короткі, важкі і легкі, вишукані і смішні, неправильні, але вірні шляхи розв’язання задач. Задач з підручників і задач, які ми самі собі прописували. Але найважчі завдання перед нами ставив Він. - Знайди в собі Її Величність Науку… - Навіщо цей приклад? - Чому майя не залишили нам свої знання? - Якщо Ти – людина, то… Ланцюжок міркувань на задані теми заводив юні голови так далеко, що навіть батьки лякалися результату. Вони самі в таку далечінь не заходили, і не здогадувалися, що є ще щось там, дальше, за очевидним 2+2. Інші вчителі, учні теж не бачили того, що бачили ми. Тому ніхто не розумів нашої фанатичної прив’язаності до Вчителя, нашої безмежної любові і поваги до Нього. Ми берегли свою пристрасть, ми захищали її. Мовчки. Ми просто розв’язували задачки. Можливо тому й викликали підозру. Чому так тихо на уроках? Чому без нарікань чи слів захоплення? Взагалі, чому і чому діти вчаться? Дані питання розглянули третім пунктом на плановому засіданні Педагогічної Ради школи. Цього разу, коли Вчитель зайшов в клас, ми зрозуміли, що бачимо Його востаннє. - Напишете мені своє доведення цієї теореми. Надішлете ще розв’язок тієї задачі, яку не встигли розглянути на минулому уроці. Я адресу повідомлю. І перестаньте плакати, я ж не вмираю. Педагогічний та батьківський колективи гучно прощалися із Вчителем, бажаючи успіхів на новому місці роботи. До святкувань приєдналися учнівські колективи інших класів.
