НОМЕР ТЕКСТА ДЛЯ СМС-ГОЛОСОВАНИЯ: 9554 ГОЛОСОВАТЬ!
Мишка облаштувала нірку в обладунках сивого лицаря. Щодня приносила йому зернину і промовляла: “Ти старий і мудрий. Ти бував у різних країнах, бачив багато людей, брав участь у славетних битвах. Скажи, навіщо люди вбивають людей? Вони ж не їдять людське м'ясо і не носять одягу з людської шкіри...”
Та старий завжди мовчав. Він дивився на свою втомлену долоню у шрамах та зморшках, на якій лежала маленька тепла зернина. Потім старий встромляв зернину у землю, змахував з очей невидиму сльозу і йшов...
А позаду колосилося пшеничне поле, зелене, колюче, неосяжне... І де-не-де поміж тендітних колосків виринали пекельночервоні маки. Навіть спиною сивий лицар відчував їх, що були спомином про загублені душі.
