Понедельник, 14 Окт 2024, 01:38
Uchi.ucoz.ru
Меню сайта
Форма входа

Категории раздела
Без рубрики [124]
Миниатюры [231]
Сентиментальная [26]
Юмористическая [42]
Фантастика [0]
Ироническая [0]
Рассказы [158]
Статьи [234]
Новости
Чего не хватает сайту?
500
Статистика
Зарегистрировано на сайте:
Всего: 51640


Онлайн всего: 1
Гостей: 1
Пользователей: 0
Яндекс.Метрика
Рейтинг@Mail.ru

Каталог статей


Главная » Статьи » Проза » Миниатюры

2003
НОМЕР ТЕКСТА ДЛЯ СМС-ГОЛОСОВАНИЯ: 6127 ГОЛОСОВАТЬ!

***

Вона буквально вибігла з дому. Вдихнула свіже повітря на всі груди.
Замружилася від сліпучого сонця. Принишкла від радісно-навіженого щебету
пташок. Малі горобці-пустуни мало не оглушили Її. Чудовий квітневий ранок
увірвався в Її життя.

Вона охоче помчала на роботу. Автобус уже чекав на зупинці. Людей було
небагато. Цього ранку не виникло бажання затулитися від світу Нірваною.
Навпаки, хотілося чути спів пташок, гомін оточуючих, брязкання копійок, все те,
що творить справжню музику.

- Будь ласка, передайте на проїзд. Дякую.

- Ой, водій, зачекайте, там дівчина добігає.

Всі
були такі ввічливі, дбайливі. І усміхалися. Можливо тому, що автобус наповнився
сонячним промінням і доводилося примружуватися всім. „Напрочуд, як сказала би
Оля”, - подумала Вона, спостерігаючи. І засміялася радісно, безтурботно, як
дитя.

-
Ти чого?

Він з
цікавістю поглянув на Неї. Мав би вже звикнути до отакого Її поводження,
дивного, іноді курйозного чи лячного. Але Він щоразу зупинявся, якусь мить
вагався, уважно вдивляючись в Її обличчя. Нічого загрозливого не побачивши,
обов’язково запитував:

-
Ти чого?

І
отримував одну й ту саму відповідь впродовж уже багатьох років:

-
Та, собі подумала.

Ніжно
обійняв за плечі, пригорнув до себе настільки міцно, наскільки дозволяло місце
в автобусі.

-
Може вийдеш зі мною, пройдешся трошки?

-
Добре.

Вона
щасливо посміхнулася.

-
Який красивий ранок!

-
Так.

Сонячні
промені гралися, весело стрибаючи по сизувато-сірому тротуарі, по
різнокольоровій автомобільній смузі, по людях, що поспішали на роботу, на пари,
а може хтось і на побачення. Вона ішла легкою ходою, ледь підстрибуючи, то
крутила головою, то завмирала. Так чудно, і не зрозумієш, дивилася Вона на
якийсь предмет чи в себе.

Замилувавшись Нею, Він пропустив свій поворот. Вони
реготали на всю вулицю. Щасливі. Разом.

Все тексты автора Коваль Петро
Категория: Миниатюры | Добавил: Lerka (17 Ноя 2012)
Просмотров: 361 | Рейтинг: 1.0/ 8 Оштрафовать | Жаловаться на материал
Похожие материалы
Всего комментариев: 0

Для блога (HTML)


Для форума (BB-Code)


Прямая ссылка

Профиль
Понедельник
14 Окт 2024
01:38


Вы из группы: Гости
Вы уже дней на сайте
У вас: непрочитанных сообщений
Добавить статью
Прочитать сообщения
Регистрация
Вход
Улучшенный поиск
Поиск по сайту Поиск по всему интернету
Наши партнеры
Интересное
Популярное статьи
Портфолио ученика начальной школы
УХОД ЗА ВОЛОСАМИ ОЧЕНЬ ПРОСТ — ХОЧУ Я ЭТИМ ПОДЕЛИТ...
Диктанты 2 класс
Детство Л.Н. Толстого
Библиографический обзор литературы о музыке
Авторская программа элективного курса "Практи...
Контрольная работа по теме «Углеводороды»
Поиск
Главная страница
Используются технологии uCoz