НОМЕР ТЕКСТА ДЛЯ СМС-ГОЛОСОВАНИЯ: 6992 ГОЛОСОВАТЬ!
чесно??? я знаю шо то таке... здається колись навіть відчував шось подібне... здається так буває щоразу коли викреслюєш із свого потріпаного записника ім’я людини яка колись зовсім ще недавно була для Тебе всім або майже всім... так буває не тому шо хтось там когось зрадив чи образив чи ще шось... ні не тому... зовні між вами все так само... але лише зовні бо в душі Ти розумієш шо давно втратив момент шоби стати для неї сенсом існування просто усвідомлюєш то шо Ти втратив єдиний шанс сказати шо в Тебе на серці сказати шо вона для Тебе значить... Ти ж мав той шанс початок серпня коли вночі так душно коли ввечері неймовірно сумно кілька коротких аж занадто коротких розмов ця її дурнувата фраза Ти мене ненавидиш гіркий присмак відчаю кількасекундне вагання вибач я піду добре?.. буду дуже пізно не чекайте довга жахливо довга поїздка вона живе так далеко... нарешті нічне таксі добрий шофер нескінченний пошук її будинку надворі вже так пізно дзвінок насправді вона не спить а чекає на Тебе другий під’їзд перший поверх направо і її хиткі але такі теплі обійми... ось він шанс... зелений чай вино довгі розмови ні про шо... Боже як то всьо знайоме... час давно за першу ночі ви лежите на підлозі майже обійнявшись так пізно і якась незвична давно забута дитяча несміливість в Твоєму погляді Ти до смерті боїшся розбити це хитке почуття одним недоречним словом або рухом... вона то все бачить і в очах її з’явилось шось нове Ти пальцями відчуваєш як між вами виникла якась перешкода... каже на добраніч і йде спати в іншу кімнату... Ти теж лягаєш але не спиш а до світанку крутишся в ліжку час від часу знімаючи із себе двох її котів які нахабно прийшли спати з Тобою... шоста ранку йду на кухню і довго шукаю де в неї чай або кава нічого не знаходжу... обережно прокрадаюсь в її кімнату яка вона красива коли спить відверто чорне волосся смішно зморщений носик пухкі губи... ледь помітно торкаюсь її ноги потім кличу її але вона спить так міцно шо доводиться взяти її плечі та добряче потрусити... нарешті прокидається протираючи очі йде на кухню заварює мені міцної кави а сама сідає на підлогу й миттєво засинає... я тоді в жарт називав її моєю заспаною принцесою... я так хочу залишитись але чомусь йду... мабуть лише тому шо відчуваю ту холодну стінку яка з’явилась поміж нами... вона цілує мене в щоку короткі обійми і десь позаду мене із жалем зачиняються двері... я втратив шанс цей єдиний шанс бути з нею... більше ми навіть не говорили... ця стіна остаточно розірвала нас... і тепер я для неї ніхто вона для мене майже ніхто... і в цьому взагалі немає чиєїсь провини ні...просто я вчора написав їй попросив вибачення і сказав прощай... вона мене зрозуміла вона завжди розуміла мене ліпше ніж будь-хто справді нащо нам пам’ятати імена одне одного якшо ми майже нічого не значим... у всякому разі тепер це точно... так все чесно... чесніше не буває... в нас зовсім різні життя які не мають права навіть на найменший перетин... поки шо... тепер мені не буде якось не по собі коли я проходитиму повз неї вітаючись ледь помітним і холодним рухом голови бо ми просто викреслили одне одного з наших життів... і швидше за все анітрохи про то не шкодуєм навіщо розігрувати той цирк і вдавати із себе хороших друзів... кому то всьо треба??? та нікому!.. можливо все колись буде не так по-іншому ми станем дорослі і зовсім інакші і будем щасливі випадково або навмисно зустрівшись на вулиці... але наразі ні краплі... саме тому все настільки жорстоко... прощай...
