НОМЕР ТЕКСТА ДЛЯ СМС-ГОЛОСОВАНИЯ: 5126 ГОЛОСОВАТЬ!
А ви мені довіряєте? Уявімо лежить абсолютно гола мертва жінка, на вигляд років з двадцять п*ять, з простреленим серцем, вона без документів, а її обрізане волосся лежить через 200 м від трупа. Вбивці вже й сліду немає, адже за оцінками судмедекспертів мертва вона вже днів , як три, а в лісі, де її було знайдено, днів зо два. Сліди машини чи відбитків ніг не знайдено. Враженя таке наче її вбивця вміє літати. Такий собі смертельний янгол. Очевидно, що жінка застрелена з пістолета,але дивно те, що кулі в серці немає. Вбивця добре попрацював, щоб не залишити слідів. Така справа просто глухий кут, але саме мені довелося її розпутати, розв*язати по ниточці , зробити майже неможливе. Хто я такий? Звичайна людина, яка опинилася не в тому місті та не в той час. Мене звати Алесов Андрій, я власник адвокатської контори, та й сам адвокат. Не хотілося б хвалитися , та я найкращий адвокат в Києві. То ж яке я маю відношення до вбивства? Саме пряме, адже це я знайшов цю жінку в лісі. Я там іноді проїжаю, коли їду на роботу, щоб скоротити шлях. Та й лісом то назвати важко, якась звичайна посадка. Все сталося досить банально, я проїжав собі по дорозі, а потім захотілося в туалет.Вийшов з машини, відійшов від дороги, тільки хотів почати, аж бачу неподалік щось видніє.Воно було білим і мало не звичайну форму неживого предмету. Мені це не сподобалося і я вирішив поглянути. Підійшов і тут аж дух перехопило. Переляк, зізнаюсь чесно, в мене був сильний, майже не зомлів. Але чи багато людей витримали ту картину, що я описав. Тільки через п*ять хвилин я отямився і здогадався викликати міліцію. Така кумедна ситуація складається, що коли органи правопорядку нам не потрібні ми знаємо, як їх викликати, а коли вони знадобилися то я забув номер по якому телефонувати. Ще дві хвилини пішли на згадку номеру. Отже через хвилин сім я їх викликав. Добре, що вони приїхали швидко. Наша улюблена міліція одразу ж накинулася на мене з переліком стандартних питань. Ну і почалося, і поїхало : як ви тут опинилися? Чи нічого ви тут не чіпали? Такі дурнуваті питання, наче б то не видно, що я не рухаючись стою біля померлої в стані шоку, я навіть близько боюся підійти до неї, а тут чи не доторкались ви до неї? Я відповів на всі поставлені запитання і вжа хотів попроситися поїхати на роботу, а ж тут побачив свою давню знайому слідчого Олександрову Сашу. Її я вже знаю дуже давно, ми з нею разом вчилися на юридичному факультеті, але потім вона пішла в міліцію. Така гарна брюнетка з блакитними очима. Пам*ятаю в університеті за нею багато бігало хлопців, та лише з вибраними вона дружила та мала щось більше. Але я з нею знайшов спільну мову дуже швидко. Мені навіть заздрили, а я не розумів чому. Як дівчина вона ніколи мене не приваблювала, можливо тому що я кохав іншу. Саша дуже розумна жінка, вона впевнена в собі, але мені здаеться, що трохи повернута на своїй кар*єрі. Мабуть тому і розлучилась зі своїм чоловіком, але сама виховує доньку. В свої тридцять вона зовсім не змінилася, так і залишилася красунею, мені розлученому це дуже сподобалося. Можливо від цього я і вийшов зі стану шоку. -О,Андрію, яка зустріч! Давно вже не бачились, мабуть півроку точно?,- в неї такий приємний голос, а ці білосніжні зуби! Ну і про, що я думаю, коли труп поряд лежить. -Так, я вже й засумував! Не думав, що зустрінемось за таких обставин. Незручно якось,- якісь не обдумані слова вилітали в мене з голови, та наступне запитання мене вразило. -А як там Аня?, - Аня це моя колишня дружина з якою я розлучився півроку тому, недолюблюю коли це питання мені ставлять, та все ж постійно стандартно відповідаю: -Ми розлучилися, та все нормально, з дітьми бачуся часто, майно було поділене майже порівну, я залишив їй великий дім, а сам переїхав на квартиру... - Андрій зупинися, я просто спитала, я не просила звітувати перед мною. Це звичайно все прикро, та в мене робота. Оскільки це ти знайшов тіло, то слідству ти будеш потрібний, та ти сам розумієш, адвокат. Ось мій телефон, якщо буду потрібна.Прощавай. - вона дала мені свою візитку і пішла. Я звичайно все розумію, але можна було не так грубо.Грубість просто терпіти не можу. Я ще раз оглянувся у сторону судмедекспертів і Саші , а потім сів до машини. Дорога лежала на роботу. Та за час їзди ознайомлю вас з собою. Ось уже тридцятий рік я живу на планеті Земля, в Україні, в місті Києві. Звичайно, я був закордоном, та такого міста , як Київ нема ніде. Я обожнюю це місто. Як я вже казав, то я адвокат, закінчив юридичний факультет університету з червоним дипломом. Занадто рано одружився, в 18 років. Вона була чарівною білявкою з гарними ніжками. Я не довго за нею бігав, тому що як виявилося то вона в мене була також шаленно закохана. А потім... вона завагітніла. Та це нічого я ж кохав і одразу одружився з нею. Народився хлопчик, ми назвали його Олегом. Зараз йому одинадцять, чудовий малий, розумний і веселий, іноді аж занадто. В домі була така радість, а потім знову ... вагітність. На цей раз з*явилася дівчинка Даша. Така гарненька, мила, вона не любить конфліктів, а це означає, що вона не стане такою психічно хворою, як її мати. Знову море радості і ще одна дитина - третя. Народився хлопчик - маленький Костя. Йому сім. Вони мій скарб. Сімейне життя не склалося. Протягнувши одинадцять років, воно розпалося. Адже останні роки нашого подружнього життя були просто нестерпними. Аня геть здуріла , почала верзти щось таке тупе, що в моїй голові просто не вкладалося. Вона говорила, що я її зраджую, розповідала це своїм подругам, нашим друзям, навіть сусіди знали про це. Саме смішне те, що за ці одинадцять років, я не подивився на жодну жінку , як на потенційну коханку. Як я вже казав, я був до нестями закоханий в Аню. Мабуть більше так не закохаюсь. Настав день, коли я просто спакував речі і поїхав. Після розлучення Аня часто повторювала, як би я її не кинув, то вона ніколи не залишила мене і кохала вічно. Пусті слова, вона через два місяці вийшла заміж. Тепер вона не Алесова, а Єгорова. Її чоловік Андрій Єгоров (доречі дивно, що він також Андрій ) великий бізнесмен.У нього якийсь там бізнес з технікою, та мене це не хвилює. Попав він! Я щасливий, мене більше ніхто не діймає. Але все таки чогось не вистачає. Чорт, задумався, майже не проїхав офісу. Мій офіс знаходиться на вулиці Хрещатик 53. Не можу назвати цю місцину спокійною глушиною, адже це в центрі Києва і коштує він, як ви самі розумієте, не за троєщенськими цінами. Мій офіс складається з двох поверхів. Так, великий, але я працюю не сам. На мене працює багато талановитих адвокатів і ми заробляємо великі гроші та виграємо гучні справи. Обожнюю свою роботу. Знаю зараз має бути нарада та перед цим зайду до свого кабінету. Моя секретарка Юля дуже красива. Я вже декілька разів пробував запросити її на побачення, але вона все ніяк. У неї таке волосся, я просто встояти не можу. Довге , ніжно каштанове, я вмираю. Все б відав якби вона погодилась піти зі мною кудись. - Юля, підеш зі мною сьогодні десь повечеряти?- так наївно спитав я . - Ні. А це питання вже замість "привіт"?- Пристрельте мене! Чому? Ну чому вона така? Така красуня відав би все. - Ти така жорстока зі мною, цим ти мене вбиваєш. - Дивно, що ти досі не вмер. В залі триває нарада, прийшла нова клієнркка з досить дивною справою. Вимагає тебе, найкращого. Хоче щоб ти допоміг розкрити вбивство її чоловіка. - Я не детектив, я адвокат. - Я це їй пояснила, але вона відмовляється йти. Оце так дивні люди прилазять до мене на роботу. Ну добре треба розібратись і пояснити цій божевільній, що я не приватний детектив. О я вже тут чую як ця мадам кричить. - Жіночко, не знаю як вас там, але ми не детективне агенство, а адвокатська контора і ми такими справами не займаєм... І тут я заткнувся. Перед мною сиділа найбагатша мешканка Києва, вона разом з мером вигулює свою собачку, причому саме мер бігає за твариною. Пані Колишкіна Анастасія Іванівна має свою величезну компанію, яка пов*язана з мобільним зв*язком. Для неї все, що завгодно, детективне агенство чи шлюбне , байдуже, начхати. Не подумайте, що я якась там шестірка, але я зовсім не хочу залишитися без ліцензії, тому хоч приватним детективом. - Анастасія Іванівна, що вас привело до нашої скромної конторки?- ось і почалося. - Була б скромна, я б не прийшла. Тому до справи. В мене вчора вбили чоловіка, треба знайти вбивцю, я не буду чекати поки міліція буде рік шукати його, тому й звертаюся до вас. - Але це зовсім не наш профіль. Спробуйте звернутись до приватного детектива, я впевнений він це зробить швидше. - Мені до одного місця ваша впененість! Впевнений він тут! Якщо прийшла до вас, то будете шукати ви і мене не цікавить як, вам зрозуміло? Щеб пак! Тут і тупому стане все ясно. Оце так день, спочатку труп, а потім ще й ця відьма. Прийдеться братися за справу, доручу це комусь іншому. - І доречі, я хочу щоб саме ви пане Алесов цим зайнялися, - ну вона що прикалується з мене, от мегера бісова, придушив би. Клята стара весь кайф обламала. - Я піду, а ви не зволікайте. Гроші викладую великі. Та подавися ти своїми грошима. Мені аби контору не прикрила. Аж моторошно стало після того, як ця карга прийшла сюди. От коли давлять ненавиджу. Добре пора розпочинати. Мої найкращі адвокати, а їх троє, дуже талановиті. Володимир Кристальов, Олег Діамонтов та Сергій Лужний, як на мене ми чудова команда. - Хлопці ну то , що в нас там сталося з Колишкіним? - запитав я. - А ви не чули? Все місто знає, досить дивно, що ви не в курсі.- відповів Кристальов. - Ні не чув, в мене своїх проблем вистачає. Сьогодні знайшов труп, тому і запізнився. Добре розповідайте, що там трапилося. - Звичайне , як на мою думку, замовлене вбивство. Куля в голову і нема крутого бізнесмена. Припускаю думку, що його замовили конкуренти, адже бізнес у Колишкіних просто процвітає. Його вбили між десятою та одинадцятою вечора, так мовити " зняли " . Помер в лікарні. Місце злочину нічний клуб " Зоряний ". Куля вилетіла з іншого будинку, напевно з сусіднього, клуб розташований на п*ятому поверсі.Поки, що це все. - Дякую Олег- Люблю цього хлопця. От не люблю видляти улюбленців, але Олег майже такий, як я. - Цього замало, але розпочати є з чого. Значить так, Олег ти їдеш в "Зоряний " і розпитуєш персонал, але обережно, щоб нікого не налякати. Вова ти в лікарню куди привезли Колишкіна, Сергій обстежиш будинок навпроти. Всім все ясно? - наче вони цого не зроблять! Отже вказівки я дав, тепер залишається дати завдання собі. Яка радість, придумав! Поїду в міліцію, порозпитую там. Взагали не люблю бувати там, але по професії частенько буваю, навіть зв*язки там вже налагодив. Віділок який займається цією сравою знаходиться за адресою Тургенєвська 24, куди я і вирушив. Доїхав я не швидко, такі затори в місті, та ви мене напевно розумієте, адже хто не стояв по декілька годин на дорогах. Доїхав туди я приблизно біля 18.00. Біля відділка стояло чимало патрульних машин, аж моторошно якось. Перед входом було декілька людей і голосно сперечалося. Ну а мені завжди треба послухати, але на моє щастя вони говорили про Колишкіна. - Говорять, що його замовила власна дружина, - сказав чоловік в червоній сорочці. - Та ні, нащо тоді їй наймати детектива для розкритя злочину. - Як навіщо? Та щоб не подумали на неї. - Ні це маячня. Жаль, що це діло доручили не мені, а то Тупиков наробить справ, молодий ще. Ось я і дізнався , що справу веде якийсь молодий Тупиков, маю надію, що він буде зі мною балакати. Для слідчого в нього прізвище трохи не в тему, але там побачимо. А ось і приймальня, яка гарна дічина там сидить! - Добрий день, не підкажете де мені знайти слідчого Тупикова? - я так любязно звернувся, що вона мала розтанути, але не тут було. - Навіщо він вам? - Мені по справі, і дуже потрібно. - Він зайнятий. - А чим? -Перебирає папери. - Я йому не буду заважати. - Його не має. - Але ви сказали, що він перебирає папери! - Він зайнятий. - Просто скажіть де він, а потім він сам вирішить балакати йому зі мною чи ні! - Йог немає.- от як би ти подавилася своєю жуйкою, тупа дурепа, така з виду мила, а насправді відьма! - Дайте мені пропуск! - Вони закінчились, - тримайте мене, зараз тут буде вбивство, і можливо тоді я побачу перед собою Тупикова. Здогадайтеся хто буде жертва? - Дівчино, в мене вже сил немає з вами сперечатися, визвіть Тупикова сюди, благаю вас, а то станеться неминуче! - Кому я так терміново потрібний? Невже мене почуто, дякую! Перед мною стояв чоловік, так років з двадцяти восьми, високий, блондин, повна протележність мене, цікаво який у нього характер? - Я до вас зі справою, вона стосується вбитого Колишкіна. - Так я розслідую цю справу. - То може повечеряємо разом, а заодно і поговоримо. Я знаю тут неподалік гарне кафе. - Ну добре, наскільки я здогадався то ви детектив, про якого казала, а точніше кричала пані Колишкіна? - Так це я. Ми зашли в кафе яке було не подалік. Я люблю бувати в цьому закладі, тут подають чудову каву. Взагалі в " Неземному щасті " все набагато дорожче, але воно того варте. Тут можна погрузитися в спокій, відчути аромат спрвжньої кави, любителі цього напою мене зрозуміють, дуже добре, що саме це кафе знаходиться поряд з віділком, доречі я цього раніше не помічав. - Розкажіть мені , що ви там вже накопали,- без царемоній запитав я. - Як би це не для пані Колишкіної, то я б вам цього ніколи не розповів, - ну досить вже, не розповів би, знаємо ми вас. - Та вам доведеться розповісти, отже я вас уважно слухаю. - Вбили його вечором в клубі, зняв його снайпер зі споруди навпроти, зі звичайної гвинтівки. Весь персонал був опитаний, але ніхто конкретно нічого не сказав, просто глухий кут,- не дивно, що Колишкіна найняла мене. - Померлий часто бував в клубі? - Ні, тільки по неділям, хоча має половину клубу. - Дивно, ніколи не чув про це. - Про це знало мало людей. - Ви б не могли назвати їх?- попросив я. - Це звичайно його дружина, заступник Тобусов Олександр, два сини та донька і звичайно друзі родини, подружжя Лейбусових. - Ну, що дякую вам, не густо звичайно, але все ж. На все добре.- він пішов та й я довго не сидів, треба було їхати послухати, що там хлопці дізнались. В машині я роздумував, про той клуб. Мені здається там з ним не все добре. А отже перечислені люди і є мої підозрювані. Їх семеро, от і побачимо чи щаслива це семірка. Тількіно настає дев*ята година вечора, так в офісі нікого вже не застати. Маю надію, що хлопці на забули про нашу зустріч, а то чого гірше почнуть качати свої права, що після дев*яти вони вже мають бути вдома і пити какао в ліжку. Не дочекаються, тільки не в мене. А ось і вони, отже я гарний бос, або мене просто бояться, хоча перше більш правдиве. - Ну, як там справи? Чи є новини? У мене не дуже гарний настрій, тому погане просто не сприймаю, - оце ощасливив хлопців. - У мене таке враження ніби в " Зоряному " чогось або когось бояться. Але бармен обмовився, що у Колишкіна мала бути зустріч але гість не прийшов. - А яке в них діло? - мені самому стало цікаво. - Там мала прибути якась партія, це мені повідомила офіціантка. Вона була щедра на слова, тому що старий до неї ліз, а вона кохала його меншого сина. Син відповідав їй взаємністю, та батько не дозволяв йому бачиться з дівчиною. Сімейна драма виходить. У неї є здогадки, що вони займалися торгівлею наркотиків, вона сказала, що сама бачила,- наркотики це вже щось. - Молодець Олег, чудова робота. Я задоволений. Хто далі? - В лікарні, він не помер одразу, ще декілька годин помучався. Біля нього чергувала медсестра, вона розповіла, що лікарі зробили все, що можна, але настав його час, що він вже напів мертвий. Але вони думали, що він проживе ще декілька днів, та Колишкін помер. Оце вже дивно, адже лікарі надіялися на те , що він протягне, ще деякий час. Щось не збігається в цій ситуації і мені це не подобається. - Як там дім навпроти? - Нічого цікавого, але мені здається, що постріл був також з п*ятого поверху, можливо з квартири 35. Там мешкає пара, але вони твердо заперечують, що нічого не знають, - а хто б щось сказав! - Дякую хлопці, можете бути вільними, а ти Олег зачекай. - мені було потрібно з ним поговорити, - я вирішив доручити тобі важливу справу, пам*ятаєш ту мою про крадіжку, в мене не має просто часу цим займатися. Я тобі довіряю, тому хочу, щоб саме ти виграв це діло, не підведи мене. - Я постараюся, дякую. Для мене це дуже важливо. Ну нарешті додому! Сьогодні був такий складний день, спекотно аж стало. Зараз поїду додому , приму ванну і спати. Це все так банально, невже так буде завжди? А де ж пригоди, хоча сьогоднішній труп майже пригода, але я не такі хочу. Хотілося б вирватися у відпустку, кудись закордон, взяти з собою Юлю і круто відпочити. Та нажаль це тільки мрія. Я живу на вулиці Гомельській 15. Це спокійний спальний район, де нічого не звичайного не трапляється, адже тут живуть пристижні люди, бізнесмени, політики, аж нудно якось, але жити тут модно, тому я ще досі не виїхав звідси. Моя квартира має номер 43 і знаходится на дев*ятому поверсі. Зараз підіймуся, я такий втомлений. О ні, що це там за натовп, маю надію, що не біля моєї квартири. Який жах, біля моєї! Ну, що там, ще сталося? - Пане Андрію вас залило, - ну дякую, наче я сам вже цього не бачу. Ну і який це урод зверху зробив? - Я ваш новий сусід, - тобто урод, - вибачте мені я все компенсую, - не сумніваюсь. - А де мені жити?- спитав я. - Можете пожити в мене, - це вже просто нестерпно, що за хронічне невезіння. - Як вас хоч звати? - Артем, я живу зверху над вами, - він, що мене за тупого тримає, наче я не здогадався. - Добре, я трохи зберу своїх речей і підіймуся. Як би їх хоч трохи сухими залишилося! В мене зараз є таке бажання вбити свого сусіда, от недоумок.Можливо він і не поганий хлопець, та я трохи на нього гніваюсь, та ні не трохи! Декілька костюмів вдалося врятувати, але сохнути їм прийдеться до завтра. Що ж піду до сусіда. Квартира в нього по розміру така ж, як в мене, та видно, що дома він майже не буває. - А чим ти займаєшся? - запитав я. - Я професійна модель,- я так і думав, не вистачало ще жити з моделью, буде тут крутитися перед мною. А доречі він дуже гарний. Яскраві риси обличчя, високий, натуральний брюнет, зі смаком одягнений, можна закохатись. Мені здається він занадто чуйний, дівчатам такі подобаються. - Я працюю адвокатом, успішним адвокатом, - мав же я щось сказати. - Збираєтесь в мене відсудити квартиру, - хлопче бери вище, можу навіть твою далеку тітоньку, яка живе на північному полюсі, за тебе обібрати! - Ні, не хочу сваритися з сусідом, - краще одразу пришити табе. - Я завтра домовлюсь, щоб почали з ремонтом. Ходімо покажу вам кімнату в якій ви будете жити, - який милий, покаже кімнату. Кімната дуже гарна, не схожа на мою, та мені байдуже я так стомився. День був жахливий, дайте хоч відпочити. - Я так стомився, буду спати. До завтра.- попрощався я. Як сонце б*є у вікно і мене це дуже дратує. Як на зло в нього сонячна сторона, а ще тільки сьома година ранку, не звик я так рано вставати. А мій сусід здається звик, щось на кухні твориться. Бувають дивні люди, не думав, що моделі так рано встають. А може це він заради мене? - Добрий ранок, а що так смачно пахне?- запитав я . - Це гарячі бутерброди, салат із свіжих овочей, омлет тільки з білків, млинчики з полуницею та вишнею, смачна кава, шоколадне печиво, можна з*їсти морозива, та це не дуже корисно з ранку. - Цікаво він прокинувся в чотири ранку! - Я взагалі не готую, - моя відповідь була не така достойна. - А я обожнюю. Може почнемо? - зрадістю, так ситно подомашньому не їв відколи розлучений. - Так смачно, моя колишня схоже готувала. - Ти був одружений?- нажаль так. - Було і таке. - Чому розлучилися?- я б сказав та не хочу виражатися нецензурними словами. - Вона мене до всіх ревнувала, а потім стала нестарпною психопаткою. - З жінками таке часто буває, - ви тільки подивіться який знавець жінок! - А ти не збираєшся одружуватися?- просто мені стало цікаво. - Ні, я одного разу майже не одружився. - Хлопче скільки тобі років? - Двадцять, - ви тільки но подивіться менший мене на десять років. - А коли мав одружитися? - У вісімнадцять, - який розумний не повторив мою помилку, він починає мені подобатися. - Я в вісімнадцять потрапив в капкан. - Вибач не знав. Хтось в двері дзвонить, піду відкрию. Цікаво хто ж це прийшов до хлопця, можливо його дівчина. Та ні не має в нього дівчини, такі живуть вільно, сьогодні одна, завтра інша. - Андрій це до тебе, вийди сюди в коридор,- цікаво хто? - Саша прийшла, бачу ти не сама. Щось потрібно? - Так, Андрій. Тобі прийдеться проїхати з нами. - Куди? - У віділку все поясню. Прошу не сперечайся! - Що це означає, я нікуди не поїду поки не дізнаюсь причину! - в мені прокидається адвокат. - Причина є і вона дуже важлива, тому збирайся. - Ні говори, ти ж мене знаш! - Добре, ти головний підозрюваний у справі з покійною яку знайшов,- щось мені погано! - Покійника знаходжу я і вже виний? - Майже так. Ну навіщо пороти таку маячню, ніби я вбивця! Якщо я не зміг вбити свою колишню, то який з мене вбивця. Просто смішно чути таке, я ж зразковий адвокат! Та я пристижна особа! Я їм влаштую, обіцяю. Будуть в мене просити вибачення в суді. Пришлось проїхати з ними у віділок. Як ви подумали б куди ми приїхали? Знайомий відділок, мабуть Тупикова побачу. Мене запросили в кімнату для допиту, ноги прибиральника там вже давно не було, мабуть вони його посадили. Стіни обшарпані, як в фільмі жаху, оце тут сидять мої клієнти. Жах, а он в кутку сидить щур, я думаю він мене хоче з*їсти. Все я так не можу! Жити з щуром я не буду, краще вже відразу на смертну кару. От пощастило її ж не має, отже щуряко будемо знайомитись. - Якого дідька я тут? Ви бачили мій сніданок? Чому я його не з*їв? Не знаєте? А я вам скажу, тому що ви мене забрали! Потім я мав зібратися на роботу, там пообідати, запросити свою секретарку на побачення, вона звичайно б відмовила, та я б не засмутився. То якого біса цього всього не має?- здається я почав кричати, та мабуть я маю рацію. - Слухай Андрій не психуй.- дивіться яка Саша чуттєва, намагається мене заспокоїти, та марно. Я вже уявляю заголовки газет " АДВОКАТ - ВБИВЦЯ ", " НАЙКРАЩИЙ АДВОКАТ - ЖОРСТОКО ВБИВ ЖІНКУ ". Ось це мене змушує психувати. - Я намагаюсь бути спокійним, та це в мене погано виходить. Тому до діла і швидко! - Пам*ятаєш в убитої було обрізане волосся? - Так, а яке це має значення? - Велике, воно було в полеетеленовому пакеті. - І що? - На пакеті твої відбитки, - оце новина на мільйон баксів!- твої відбитки ми знайшли в базі даних, пам*ятаєш колись тебе заарештовували за страйк, - так було діло. - Та це просто смішно. Ну явімо, що це я вбивця, невже я такий тупий? Мені здається, що ні. Я витягую кулю з померлої, замітаю за собою всі відбитки, забираю документи, а на пакеті залишаю відбитки! Я спеціально знімаю рукавички заради цього. Я по вашому якийсь бовдур? - Ні я так не думаю. - Дякую Саша хоч за це! - Розумієш просто це наша єдина зачіпка. Доречі ти там часто проїжаєш. - Тупішого я ще не чув. Добре, ваших доказів не достатньо для мого арешту! - Ми знаємо, це ж ти знайшов тіло, міг випадково доторкнутись. Але знай прокурор так не ввжає. Тому виїжати з міста тобі не можна. - А я і не збирався. Випустили мене десь о шостій годині. Все мене хочуть посадити, треба брати справу в свої руки. Безглуздий день, просто бісить все! Мене, найкращого адвоката в Киеві вважають підозрюваним і це коли я віддав багато років вивченню законів! Але це ще не все. Відьма Колишкіна вимагає щоб я перетворився на детиктива. Я не невдаха щоб ним працювати. А на довершення до цього всього ще є й родзинка, яка лежить на верху всього тортику : мені нема де жити! Ні все таки я невдаха. Щасливі дні завершились, почалася чорна полоса. Мабуть ви подумали, що я нитік? Можливо так і є. А як би вам було б? Я навіть додому їхати не хочу, бо мене там чекає модель. Як би ж то булакрасива дівчина! Та ні я живу з хлопцем. Просто уржатися можна. Як би це все побачила моя колишня, то вона прожила б до п*ятисот років. Ні, все таки додому, правильніше до Артема, я не поїду. Треба думати, що мені піднесе настрій. О, я придумав! Не підходить, занадто непристойно. Треба поїхати в автомобільний салон, купити собі машину. Якщо ви думаєте, що нові покупки приносять задоволення тільки жінкам, то ви дуже помиляєтесь. Свою тачку, я купив одразу ж після розлучення і життя пішло вгору. Я зустрів дівчину, думав все класс! А вона заявила ніяких інтимних відносин до одруження. І тут все. Я її і висадив зі своєї новенької машини. От хвора, я ж ій одразусказав, що нещодавно розлучився. Всі вони такі. То ось до чого я веду, куплю собі нову машину. Куплю в першому який побачу. А ось і він. Салон " Авто саме для вас ". Вивіска досить цікава, під низом написано " дешеві і дорогі " , а під дешевими стрілочка. Зовсім знахабніли, стрілочка показує на металобрухт.Там поря старі та розбиті машини ставлять. А дотепно як ! Ось я і зайшов. Вже звідси бачу, як ці звірята дивляться на мене. Почуваю себе кроликом в клітці. Біжать наввипередки, кому ж я дістанусь? Дуже не важко здогадатись, що звірята - це продавці-консультанти. - Добрий вечір. Я можу вам чимось допомогти?,- ти б краще собі допоміг. Худенький, очі блискають в різні сторони. В них, що паспорти повідбирали? Таке враження, якщо він не продасть машини мені, то його закатують. - Взагалі я тільки но зайшов,навіть не маю уявлення, що купити, тому хотілось би походити і подивитися, - цікаво він зрозумів? - Давайте підійдемо до цієї машини, - не зрозумів! - Сам, - культурно не вийшло. - Ну добре, я потім підійду, - дивися не образився! Я поки вибачаюсь, книга не завершена
