Вітер без повідка
Поезія, музика, смішні дитячі вітрячки, панк-казки, знову поезія, ще
раз якісна музика, а також цікаві пасажі від ведучого Леоніда
Борозєнцева – ось, так відбувалася презентація журналу «Сила ветра» у
нашому місті. Скоро караван журналу перекочує до Дніпропетровська, а
там, дивись, і до інших міст.
<div style="text-align: center;"> </div>
- Ми не ставимо за мету популяризацію поезії, ми тільки намагаємося
донести її до читача, - сказав редактор журналу Олексій
Мартиненко.
Мистецьку подію було розділено на дві порції – денну, де переважав
літературний інгредієнт, та вечірню, де всього було потрохи.
На 15-00 в палаці Артема зібралося досить багато охочих, дехто
вмостився навіть на підлозі, демонструючи свою хіповість. Народ зібрався
дуже різний – і за віком, і за фахом.
<div style="text-align: center;"> </div>
Програма денної вечірки не залишила місця для нудьги: гурт «Barbotage»
змінили на сцені поет Андрій Чей та «Майна», закрутивши свої римовані
меседжі, далі – знову зміна декорацій. Леонід оголошує панк-казкаря. Ви
вірите написам на футболках? Так чи інакше, до мікрофона виходить Євген
Уманов (місто Миколаїв) з написом на білій футболці «Найкращий казкар
КМД», а на браслеті – як підтвердження – TRUE. Однак, вірогідно, не всім
сподобалися досить фривольні казки «найкращого в КМД», все-таки казка –
це світла частинка дитинства, а не цинічно-прагматична переробка
історій на сучасний лад з ненормованим використанням нецензурної
лексики.
<div style="text-align: center;"> </div>
- Я не все зрозуміла із того, що почула, - зізналась одна з
наступних учасників презентації, художник Юля Зенькович, - І знаєте,
не все хотілось зрозуміти. Бажаю чистої, гарної казки щодня, і менше
казок з матюками!
<div style="text-align: center;"> </div>
Програма Юлі достойна оплесків: на противагу поетам і музикантам,
дівчина роздала глядачам нехитре спорядження – паличку, паперову
заготівку і кнопку. Із цього всього легко і дуже весело можна зробити
прекрасну «вертушку», «млинок» - як ми його в дитинстві не називали!
Фотографи відклали в бік свої камери, журналісти поклали ручки і
блокноти, музиканти розлучились зі своїми інструментами, щоб десяток
хвилин покоптіти над створенням яскравого привіту з дитинства, а
паралельно – познайомитись з сусідами по столику, поспілкуватись і
допомогти один одному.
<div style="text-align: center;"> </div>
Перша частина вечора була насичена – ще один поет-казкар В’ячеслав
Жданов (якому ведучий присвятив імпровізовані рядки: «Если вам не на чем
крутить вашу синюю птицу, не делайте этого здесь»),
<div style="text-align: center;">$IMAGE6$</div>
гурт «Хамелеон»
(декілька композицій без вокалу привели зал у стан музичного сп’яніння
та бурхливих оплесків, дякуємо, хлопці),
<div style="text-align: center;">$IMAGE7$</div>
а також вірші від поетів, які
вже встигли опублікуватися в «Силі вітру».
І все це – під гаслом: «Якщо в
тебе є вітер, дозволь йому трошки прогулятися без повідка!».
РО АН
Вітер без повідка - 2
Друга частина презентації журналу «Сила вітру» відбувалася в «Ріо».
«Номером один» для поціновувачів поезії став поетичний конкурс, а для
музичних гурманів – «Кафедра зелені» і Ко.
Початок відбувся під знаком «Кафедри зеленої музики». Драйв та
філософські рефлексії на тему життя від учасників гурту стали
щонайдоречнішим стартом для мистецької тусівки.
Між іншим, фішкою вечора стала участь у ньому Вані Рябоконя – «молодого
художника з династії Рябоконів», як представила його Юля Карч. Юнак з
планшетом та олівцем в руках був присутній і на першій частині, чим
часом відвертав увагу глядачів від поетично-музичного дійства на сцені.
Ваня малював охочим дружні шаржі, зокрема веселий портрет замовив собі
поет В’ячеслав Жданов.
Після музичного старту, оголосили конкурс поетів в умовах легкого слему.
Все об’єктивно: поет має подобатися публіці не більше двох хвилин.
Хоча, забігаючи вперед, навіть цього часу виявилося забагато. «Які ви
всі впевнені!» - зауважував ведучий, коли учасники один за одним
ігнорували невичерпаний ліміт і покидали мікрофон.
Зголосилися винести своє творіння на суд глядачів та редактора журналу
тільки шестеро. Лаврова гілка від головреда Олексія Матвієнка перепала
Анні Оденцовій, а приз глядацьких симпатій – непересічному,
харизматичному, артистичному Василю Чернявському. Вони отримали журнали
«Сила ветра», а Аня – ще й додатковий бонус - можливість опублікувати
свої вірші на його сторінках та запрошення на фестиваль «Сила ветра».
Дебют дуету «Скверные дети» (Віталій Щербина та Сергій Ципкін) на
офіційній сцені відбувся саме тут, у «Ріо» на презентації «Силы ветра».
Діти, що досі грали в скверах, прийшлися до смаку тутешнім гурманам,
своїм позитивним, непересічним стилем. За прихильність інтелектуальної
публіки поборолись «Здарова!», а також бард А. Бабаян. А щоб народ не
забував про літературне спрямування вечора, час від часу «поза
конкурсом» свої рими виголошували Олексій Матвієнко, В’ячеслав Жданов та
інші.
Презентація журналу караваном переходить із міста в місто. До нас,
наприклад, приїхали після туру в Вінниці. Тимчасово склавши декорації,
вони взяли курс на Дніпропетровськ.
РО АН
|
