Вступ Всім добре відомо, що таке реклама. Її вплив на свідомість окремих осіб та суспільну свідомість в цілому останнім часом стає все помітнішим. Не важко помітити, що реклама стосується речей. Пропаганда являє собою ту ж саму рекламу, але вона стосується ідей.
Очевидно, для того щоб ідея, зокрема і ідея охорони та раціонального використання природи, заволоділа масами необхідне застосування всіх останніх досягнень в галузі пропаганди (реклами).
Пропаганда в галузі екології повинна сприяти забезпеченню населення достовірною інформацією стосовно стану довкілля. При цьому власники підприємств, органи місцевого самоврядування та центральні органи влади будуть змушені під тиском громадськості приймати рішення про зменшення шкідливих викидів та скидів і про раціональне використання природних ресурсів.
Якщо підприємства та органи влади будуть змушені письмово гарантувати конкретні заходи з захисту і раціонального використання навколишнього природного середовища мільйонам «споживачів» довкілля, вони зроблять все, щоб діяти у відповідності зі своїми заявами.
Отже, проблема налагодження інформаційного сповіщення є надзвичайно актуальною. Адже без такої інформації суспільство буде не в змозі визначити природоохоронні пріоритети. Необхідне відслідковування ситуації пресою. Від якості і своєчасності поданих пресою даних у великій мірі може залежати дієвість заходів з охорони природи і з раціонального природокористування. Сьогодні в нашій країні в більшості випадків кошти спрямовуються на ліквідацію наслідків екологічних проблем, і лише в дуже невеликій мірі на їх попередження. Таку ситуацію можна подолати, якщо органи масової інформації своєчасно інформуватимуть громадськість про пріоритети в галузі охорони природи і її раціонального використання.
Екологічна пропаганда здатна зробити життя мільйонів людей більш комфортним і приємним, якщо інформуватиме їх про те як необхідно відноситись до природи, якщо у суспільну свідомість буде впроваджене екологічне мислення. Коли кожний дбатиме про природу виграють всі.
Пропаганда «з вуст у вуста» (лекції, різноманітні екологічні курси в учбових закладах, короткотермінові заходи громадськості з охорони довкілля і т. п.), яка широко застосовувалась раніше і застосовується зараз є малоефективною. Необхідне залучення всіх засобів інформації, щоб якнайширше і якнайправдивіше висвітлювати екологічний стан в регіонах, країні в цілому, в світі.
Метою курсової роботи є дослідження проблем і перспектив розвитку екологічної пропаганди в світі.
Для досягнення зазначеної мети необхідно було вирішити наступні завдання:
· визначити поняття «екологічна пропаганда» та прослідити історію його виникнення;
· дослідити місце і роль екологічної пропаганди в світі на сучасному етапі;
· охарактеризувати теоретичні аспекти і засоби природоохоронної пропаганди.
· проаналізувати тенденції розвитку і останні розробки в галузі екологічної пропаганди в світі.
Об’єкт дослідження – принципи і методи екологічної пропаганди.
Предмет дослідження – тенденції розвитку і останні розробки в галузі екологічної пропаганди.
1. Теоретичні аспекти природоохоронної пропаганди
1.1 Поняття екологічної пропаганди
1.1.1 Загальні засади пропаганди
З пропагандою, як сферою людської діяльності, ми зустрічаємося ще в давнину. Войовничі греки і римляни чудово володіли цією зброєю. З часів першої світової війни пропаганда все частіше стала вигравати битви, роззброювати флот, перетворювати нейтральні країни на воюючі. Пропаганда, подібно до бомб, скидалась на бойові зони, на міста і селища. Артилерія вимагала снарядів, пропаганда – паперу і чорнила, будучи все більш витонченою. На голодуючі японські війська в Північній Бірмі скидалися барвисті листівки, що зображають різні японські страви і делікатеси. Німці у війні з Францією посилали французьким солдатам фальшиві листи з рідних міст, що розповідають про те, що їх дружини нібито перелюбствують або що вони хворіють на венеричні хвороби; японці під час другої світової війни поширювали серед американських солдатів фотографії голих жінок, це приводило солдатів в таке сильне збудження, що вони були готові втратити голову і здатися в полон.
Під час війни у В'єтнамі американці транслювали вночі на позиції в'єтнамців записані на плівку несамовиті стогони, крики, відчайдушний плач матері і дитини, буддійську похоронну музику, гарчання диких звірів [1].
Цікавий пропагандистський досвід польської «Солідарності», так швидко на початку 80-х такою, що оволоділа розумом і серцями поляків. 70% активістів «Солідарності» займалися пропагандою, 70% засобів йшло на пропаганду. Була розроблена спеціальна програма – «Доступ до засобів масової інформації». Окрім цього використовувалися наступні ефективні пропагандистські способи:
1) пропаганда стереотипами (наші – не наші, СРСР – царська Росія);
2) політичні мітинги були схожі на ярмарки, маскаради, карнавали;
3) використовувалися гасла, що не вимагають від аудиторії розумової напруги;
4) застосовувалися релігійні, робітники, національні символи з метою викликати у людей несвідому реакцію.
Пропагандистська робота з психологічної точки зору помітно відрізняється від просвітницької діяльності, направленої на отримання знання: вона більшою мірою пов'язана з вихованням [2].
Пропаганда має наступні види: усна пропаганда, наочна пропаганда, засоби масової інформації.
До засобів (формам) наочної пропаганди відносяться – плакат, листівка, гасло, фотогазета, стінгазета, карикатури, ілюмінація, парад, виставка, меморіальна кімната, ювілейне оформлення.
До засобів (формам) масової інформації відносяться: кіно, газети, журнали, радіо, телебачення, цирк, естрада, театр, магнітофон, програвач, народне свято, художня самодіяльність.
До засобів (формам) усної пропаганди – доповідь, виступ, лекція, звіт, повідомлення, бесіда, зустріч, дискусія, розмова, чутки, фольклорні форми (пісня, частушка).
Пропагандистську дію можна виразити формулою AIDA: 1) attention (увага), 2) interest (інтерес), 3) desire (збудження, бажання що-небудь зробити), 4) action (дія).
В цілому дію пропаганди можна звести до двох основних завдань:
1. Освіта і закріплення тих або інших бажаних і корисних уявлень, понять, поглядів, звичок і переконань і т. п.
2. Руйнування, придушення і зміна небажаних уявлень, понять переконань.
Обидва ці завдання можуть виконуватися пропагандою як за допомогою навіювання, так і за допомогою переконання [3].
Ефективність пропагандистської дії складається з престижності і сили джерела, цікавого змісту, інформації, захованої в привабливу пропагандистську упаковку, вдало підібраного засобу інформації, знання потреб і підготовленості аудиторії і вивчення успіху акції.
Успіх пропагандистської дії залежить і від багатьох психологічних чинників. Один з них – першість в повідомленні інформації. Причому людина в першу чергу сприймає інформацію, відповідну його думці. Іншу інформацію люди уникають одержувати.
Часто інформація, що йде із засобу комунікації, залишає людей байдужими. Щоб цього уникнути, пропагандистська продукція повинна викликати декілька ефектів. Один з них – утилітарний ефект, шуканий слухачем або читачем для дозволу своїх особистих проблем. Далі, престижний ефект, який дає задоволення при сприйнятті інформації, в якій з повагою мовиться про групу, до якої належить слухач або читач. Ефект посилення позиції задовольняє прагнення людей знайти підтримку в думці з якого-небудь спірного питання. Слід згадати також ефекти задоволення пізнавального інтересу, естетичного збагачення, розваги і емоційної розрядки [4].
Для успішності пропагандистської діяльності необхідно мати довіру до органу пропагандистських виступів, його авторитету і компетентності. Повторення одного і того ж пропагандистського повідомлення потрібно проводити в різних формах і за допомогою різних засобів. У певних умовах пропагандистську діяльність слід планувати так, щоб аргументування безперервно посилювалося з перебіг деякого часу. Для ефективності пропаганди потрібне не тільки передавати якісь відомості, але і активно залучати людей до пропагандистської діяльності [1].
Доведено, що люди з високим рівнем освіти віддають перевагу газетам, і навпаки, з низьким – телевізору. Що стосується міжособового спілкування, то жінки віддають перевагу бесідам в сім'ї, а чоловіки – з колегами на роботі. Більш того, бажання одержати інформацію підвищується з рівнем освіти, професійної кваліфікації і підготовки [5]. Чим вищий інтелект, тим більше критичне відношення до пропагандистського матеріалу.
На людей з високим інтелектуальним потенціалом логічний і аргументований пропагандистський матеріал надає набагато більш сильну дію, чим емоційно забарвлений. У аудиторії з низькими інтелектуальними можливостями, або байдужої до даної теми, емоційний виклад матеріалу має більший ефект.
Пропагандистська дія посилюється: в кінці або на початку виступу; з подачею нового; у престижному, значущому місці; при приємних переживаннях. І навпаки, неприємні переживання гальмують пропаганду. Якщо потрібно досягти швидкого результату, краще діяти на емоції. Стабільна пропаганда більше діє на розум. Причому нейтральні люди більш переконливі, ніж з крайніми поглядами [2].
На думку психолога В. Куніцина, засвоюється лише та інформація, що відповідає думці індивідуума. Всього лише близько 4% людей (з тих, хто мав до цього протилежний погляд), під впливом пропаганди можуть змінити свій світогляд, і близько 14% з тих, хто займав нейтральну позицію.
Переконання потрібно використовувати в інтелігентній аудиторії. Навіювання ж краще діє в неінтелігентній аудиторії і під час кризових ситуацій. Жіноча аудиторія краще піддається переконанню, ніж чоловіча.
Ідеї часто переходять від засобів масової інформації до лідерів думок, а від них – до менш активних груп населення. Тому в США, в 20-і роки деякі сільськогосподарські коледжі, що займалися пропагандою сільськогосподарських знань, мали справу не зі всіма фермерами, а тільки з фермерами – лідерами в певних питаннях сільського господарства.
В цілях підвищення ефективності пропаганди можна використовувати наступне: прийом новизни, коли в матеріал вводиться невідома аудиторії інформація; прийом здивування; прийом проблемної ситуації, коли перед аудиторією ставиться проблема; прийом взаємодії інтересів, коли людині показують, що його особисті інтереси пов'язані з даною темою.
Крім усього іншого, пропагандистський матеріал повинен виділятися серед інших подразників, що діють зараз, наступним – володіти достатністю тривалості дії; достатньою інтенсивністю і новизною. Великий вплив на запам'ятовування робить сам матеріал: чим він більш осмислений, логічний, емоційно забарвлений, тим краще закріплюється в пам'яті [3]. Проте немає сенсу перевищувати «природний об'єм інформації», тобто, максимальний об'єм інформації, який може засвоїти аудиторія.
Аналіз експериментальних даних, пов'язаних з інформаційною стороною процесів ухвалення рішень показав, що для зміни ухваленого рішення, потрібно в п'ять разів більше інформації, ніж для формування первинної концепції. Неправильне рішення переглядається частіше в тих випадках, коли одержувана інформація свідчила про незначні помилки в позиції, і якщо пройшло небагато часу з моменту ухвалення рішення [6].
При повідомленні певної інформації у слухачів найчастіше не міняються установки і орієнтації відносно якої-небудь теми. Єдиний ефект, окрім загально просвітницького значення такий, що ця інформація підсилює установки і переконання, що є у слухачів. Факти ж, що суперечать їх переконанням, аудиторія або ігнорує, або вважає тенденційними. Тому при пропаганді поглядів, що різко відрізняються від позиції аудиторії, пропагандист сам створює собі штучні труднощі і перешкоди.
Охорона природи з чисто біологічної переросла в даний час в соціальну проблему і не може бути дозволена без природоохоронної пропаганди [7]. Тільки добре інформоване суспільство може зрозуміти і вирішувати питання охорони природи.
Під природоохоронною пропагандою розуміється вплив на світогляд, орієнтацію, мотивацію, поведінку і настрій населення з метою ослаблення дій, направлених на знищення природи, а також формування і підтримки природоохоронних переконань, знань, навиків, соціальної активності людей для дій, направлених на захист природи.
Часто поняття «природоохоронна пропаганда» замінюють поняттям «екологічна пропаганда». Як синонім при популярному викладі це, напевно, можливо, проте при строгому науковому підході така заміна нерівноцінна. Пропаганда не може бути екологічною, як не буває біологічною, зоологічною і т.п. Якщо екологію розуміти як науку про взаємостосунки в природі, то екологічним може бути освіта, навчання, популяризація, освіта, тобто дія на розум людини, при яких відбувається передача знань і навиків.
Пропаганда ж, як рід діяльності, впливає більш на психіку людини, викликаючи у нього бажання що-небудь робити, зокрема, особисто охороняти природу. (Якщо пропаганду назвати «екологічною», то в цьому випадку довелося б, напевно, зрештою займатися зміцненням «взаємостосунків в природі»).
Природоохоронна пропаганда еволюціонувала в спеціальний напрям, що вимагає від практиків-пропагандистів професіоналізму. Цей напрям знаходиться на стику охорони природи, філософії, соціології, психології, педагогіки, логіки, історії, журналістики, теорії масових комунікацій, етнографії, теології, філології і ін.
Природоохоронна пропаганда – самостійний спосіб захисту природи, деколи економічно вигідніший і ефективн