НОМЕР ТЕКСТА ДЛЯ СМС-ГОЛОСОВАНИЯ: 6049 ГОЛОСОВАТЬ!
Горять свічки, горить запал душі; Надією зігріті сподівання. І думи ті, здаються, не ії, І не ії оті страшні вагання. Неміють руки. На столі портрет. А в ньому рідні та прекрасні очі, Що згадувала ії вона щоночі, Обрамлений у вироку портрет. І тиха ніч, що чути небеса, І блідий місяць загляда в віконце. Страшним промінням злякує гроза, І рідного ламає в незнайомця. Сидить вона без сліз і без туги. Все люте вже давно зірки забрали. Нема тут ні печалі, ні журби. Вони з червневим цвітом ще зав'яли. В грудях-вогонь, А в серці пустота. І сумна пісня згадується знову. Спітнілий жар долонь. Вона. А він гуляє десь по морю. Далекий вогник очі засліпив. Ось місто, ось той порт, там рідна хата. І було б так усе, як він хотів, Коли б не бУла доля дурнувата. Остання ніч, остання хвиля...і... Він знов побачить милої обличчя. І стали думи, ніби не свої, Не ті, які він згадував щонічно. І вже вогні. Так близько! Ось вони!.. Невже доплив? Невже все закінчилось? Безсонні ночі, сум, чужі ліси. "О! Чи мені усе це не наснилось? Вітай земля! Вітай мене, мене! Синочка. Чи мене ще пам'ятаєш? А як же! Доля, мене не здолаєш! Тож ти вітай рідненькая, мене!" Ще кілька верст до берега зосталось, Ще кілька хвиль зосталось перейти, та не судилось щастя, не зверталось Воно на його дивнії шляхи. Здійнявся вітер, буря охопила Шалені хвилі в ту шалену ніч. Страшне передчуття здавило ії груди. "Не дочекаюсь я! не дочекаюсь, ні!.." Запеклий жар й любов ій серце гріти будуть. А тіло й голова уже давно німі...
